Так влаштована психіка маленької людини, обивателя (пишу це слово без усякого негативного контексту), що медійних персон, чиї імена постійно миготять на сторінках ЗМІ, він сприймає як істот з якогось іншого, паралельного світу, що живуть зовсім іншим життям, з його, маленької людини, існуванням практично ніяк не перетинаються.
Ось і недавній скандал з е-декларуванням сприймається як щось що відноситься суто до мешканців українського олімпу, на що прості українці можуть дивитися з позиції стороннього, нехай і обуреного, спостерігача.
Завгоспів стане менше
Однак, як виявилося, нові порядки безпосередньо торкнуться і сотень тисяч (якщо не мільйонів) людей, до олігархів себе абсолютно справедливо не відносять. У Нацагентстві з питань запобігання корупції (НАПКА) повідомили, що з 1 січня 2017 р коло суб'єктів е-декларування буде розширено.
«Друга хвиля охопить більше коло суб'єктів електронного декларування. Зараз вичерпний перелік міститься в Законі України «Про запобігання корупції», - повідомив заступник голови НАПКА Руслан Радецький. Під другу хвилю е-декларування підпадуть особи, які вже заповнювали е-декларації за 2015 р т. Е. Все без винятку особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також прирівняні до них для цілей Закону України «Про запобігання корупції »посадові особи, юридичні особи публічного права.
НАПКА супроводив це повідомлення інфографікою, згідно з якою в нові категорії е-декларантів потрапляють абсолютно всі силовики, включаючи, наприклад, співробітників лесоохранной служби, за винятком військовослужбовців строкової служби, а також працівники, які виконують адміністративно-господарські функції (обов'язки з управління або розпорядження державним або комунальним майном).
До таких віднесено: керівники державних, комунальних підприємств, установ або організацій, їх заступники; керівники планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб; завідувачі складами, магазинами, ательє, їх заступники; керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідувачі відділами, лабораторіями, кафедрами, їх заступники), особи, які обіймають керівні посади ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири).
Загалом, якщо брати цей список з кінця, то тепер завгоспа якогось музею чи бригадиру вантажників в належному державі порту доведеться коптеть над електронною декларацією, ознайомитися з якою в інтернеті зможе кожен бажаючий. Повідомляти доведеться про будь-яке майно, вартість якого перевищує 50 мінімальних зарплат на момент придбання, про кредитні зобов'язання, про нові придбання, що перевищують дану суму.
Це саме можна сказати до народних і присяжних засідателів на період виконання ними своїх функцій. І щось мені підказує, що кількість готових покладати на себе ці зобов'язання (і без того вкрай незначне) скоротиться практично до нульових величин.
Та й охочих ставати бригадирами, іншими працівниками молодшої ланки може різко зменшитися. Надбавки за виконання функцій бригадирів зазвичай невеликі, а кому сподобається, що дані про його майновий та фінансовий стан виявляться в загальному доступі? Поширені і ситуації, коли чоловік і жінка керівників молодшого і середнього ланки непогано заробляють в недержавному секторі, і в такій ситуації питання про оприлюднення відповідної інформації також може бути вельми чутливий.
Адже і не забалуєш! Закон «Про запобігання корупції» вносить зміни в ст. 366-1: «Подання суб'єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави ... карається позбавленням волі на строк до двох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років».
При цьому у НАПКА вельми широкі повноваження щодо перевірки декларантів, включаючи і «моніторинг способу життя суб'єктів декларування»: «Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображенні в декларації недостовірних відомостей ».
Причому: «Повідомлення про порушення вимог цього Закону може бути здійснено працівником відповідного органу без зазначення авторства (анонімно). Анонімне повідомлення про порушення вимог цього Закону підлягає розгляду, якщо наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені. Анонімне повідомлення про порушення вимог цього Закону підлягає перевірці в термін не більше п'ятнадцяти днів з дня його отримання ».
Окремо в законі прописана захист «викривачів». Тобто законодавчо закріплено повернення до практики анонімок, що бере початок в вікопомні 30-е. У 60-80-х тема анонімок стала предметом багаторічної дискусії, адже часто анонімника перетворювали життя своїх недругів в пекло. Запроваджувалася навіть кримінальна відповідальність за завідомо неправдиві звинувачення, анонімників розшукували правоохоронні органи, поки вже при Горбачові проблема не була вирішена кардинально: анонімні звернення перестали розглядати.
І ось «демократія» ... Чи багато фантазії потрібно, щоб повідомити «куди слід», що, скажімо, у завлаба районної поліклініки (а як часто трапляються чвари в таких установах, загальновідомо) незадекларований гарнітур вартістю вище 50 мінімальних зарплат на момент покупки , аналогічні за вартістю ювелірні прикраси або побутова техніка! І будь ласка, «відомості, які можуть бути перевірені», а значить - повинні бути перевірені в п'ятнадцятиденний термін. Але ж такі «сигнали» можна поставити на потік.
мелкоячеистая мережу
НАПКА оприлюднило інфографіку, яка показує, наскільки такі практики поширені в світі: «У 2/3 країн Великої двадцятки (G-20) є закони, які роблять інформацію в деклараціях доступною для громадськості. 8 з 10 країн з високим рівнем доходів відкрили зміст декларацій службовців для громадськості.
Ті країни, які відкривають дані декларацій для громадськості, є набагато менш корумпованими, ніж ті, що приховують цю інформацію. Використання електронних систем рекомендується як хороша світова практика. 2/3 країн з високим рівнем доходів відкривають дані декларацій партнера відповідного державного службовця ».
Загалом, як прийнято в Україні, особливо в останні два роки, посилання на передовий світовий досвід. Але ніде в світі не потрібно публічне оприлюднення повної інформації про майно портових вантажників і комірників на які належать державі об'єктах. Найпоширеніший підхід полягає у визначенні кола вищих державних посадових осіб, який включає в себе членів парламенту і міністрів, а також окремі категорії посадових осіб, які здійснюють політичну владу або займають керівні позиції.
Нюанси скрізь різні. Так, в Австрії, Угорщині, Румунії, Болгарії декларації подають тільки урядовці, а на парламентаріїв ця норма вже не поширюється. А в Фінляндії, Франції, Німеччини, Ірландії, Італії, Нідерландах - навпаки. Далеко не скрізь «суб'єкти декларування» зобов'язані повідомляти не тільки про доходи, а й про належне їм майно.
Також особливістю західноєвропейських країн є те, що судді, навіть на вищому рівні, звільняються від обов'язку декларування. У 11 державах - членах ЄС немає обов'язку декларування у суддів верховного суду (Австрія, Бельгія, Данія, Франція, Німеччина, Ірландія, Люксембург, Португалія та Іспанія).
Точно так же український варіант є крайнім з точки зору доступності міститься в деклараціях інформації. І тут немає універсального підходу, але практично скрізь знаходять баланс між антикорупційними запитами суспільства та правом особи на захист приватного життя. Це стосується і визначення ще більш вузького кола осіб, дані декларацій яких можуть бути оприлюднені (часто це стосується тільки займають виборні посади), процедури доступу до цієї інформації (повальне розміщення декларацій в загальному доступі зустрічається вкрай рідко), особливо ж - інформації щодо пов'язаних осіб (тобто членів сімей).
Не можна обійти і риторичне питання: яке відношення має Україна до країн з високим рівнем доходів (що, як правило, має на увазі і низький рівень злочинності)? Про те, що оприлюднені декларації стали довідником для криміналітету, вже говорилося, але поки їх фігуранти - люди, які в принципі можуть себе захистити. А що вийде, коли в мережу потраплять дані про майновий стан безлічі «маленьких людей»?
Загалом, навіщо знадобилося ставити мережу з настільки дрібними осередками, незрозуміло. Адже велика риба в мелкоячеистую мережу якраз не потрапляє. Або в цьому і сенс - за масової полюванням за дрібною сошкою приховати бездіяльність щодо важкоатлетів, а заодно показати західним партнерам, які і наполягли на впровадженні системи електронного декларування, свою старанність?
А може, має місце звичайне чиновницьке завзяття - прагнення новоствореного органу (НАПКА) отримати якомога більше повноважень, влада над максимально великим числом людей і відповідають завданням штати? Адже в законі «Про запобігання корупції» про начальників цехів, завлаб і бригадирів нічого не говориться - це вже подзаконное нормотворчість керівництва НАПКА.
Втім, важко не запідозрити і більш глобальний план влади: використовуючи різні приводи, встановити максимально повний і жорсткий контроль над максимальним числом громадян. До слова, і порядком призначення житлових субсидій передбачена можливість перевірки способу життя здобувачів, число яких може досягти 2/3 від загального числа домогосподарств. Адже тримати на гачку кожного підлеглого (або підданого, якщо мова йде про загальнодержавному масштабі) - блакитна мрія певного типу керівників.
Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...
Надбавки за виконання функцій бригадирів зазвичай невеликі, а кому сподобається, що дані про його майновий та фінансовий стан виявляться в загальному доступі?Не можна обійти і риторичне питання: яке відношення має Україна до країн з високим рівнем доходів (що, як правило, має на увазі і низький рівень злочинності)?
А що вийде, коли в мережу потраплять дані про майновий стан безлічі «маленьких людей»?