Парадокси віртуального зростання

Влада переконує нас, що 2015-й був останнім роком економічного спаду, а наступив 2016 рік буде роком нехай невеликого, але зростання. Затверджені парламентом параметри нового бюджету припускають за підсумками 2016- го зростання ВВП на 2%. Втім, глава Мінфіну Наталія Яресько визнала, що джерелом зростання буде невелика девальвація гривні та інфляція.

Як уже писали «2000», основний фінансовий документ країни вважали, виходячи з середньорічного курсу долара США 24,1 грн. Крім того, бюджет передбачає по завершенні року інфляцію 12,5% і зростання доходів на 12%. Тоді як за підсумками 2015 року індекс споживчих цін виріс на 43,3%, а ціни на енергоносії і житлово-комунальні послуги збільшилися більш ніж в два рази.

Практично всі експерти одностайні в тому, що на тлі дворічного економічного обвалу макроекономічні параметри, заявлені урядом на поточний рік, цілком здійсненні.

Однак з урахуванням безлічі ризиків, з якими в нинішньому році зіткнеться наша економіка, «намоленого» Кабміном варіант розвитку подій виглядає все-таки занадто оптимістично.

Необхідними умовами для відновлення економічного зростання є політична стабільність і своєчасне зовнішнє фінансування. Тому головними факторами, від яких залежить стан української економіки в новому році, стануть відносини з міжнародними кредиторами.

З одного боку, це МВФ і країни-донори, підживлюють України валютою для поповнення золотовалютних резервів Нацбанку і підтримки стабільності гривні.

З іншого - це Російська Федерація, якій нинішня влада відмовилися повертати $ 3 млрд., Зайняті Віктором Януковичем, і проти якої почали різнорівневі баталії в міжнародних судах, намагаючись отримати відшкодування за майно, націоналізоване в Криму після того, як півострів де-факто став російським.

У першому випадку українській владі доведеться дотримуватися всіх рекомендацій, спрямованих на скорочення дефіциту і державних витрат, звітувати про хід довгого переліку реформ - фінансової, енергетичної, судової і т. Д. І тут будь-який негатив щодо дій уряду може викликати охолодження відносин з МВФ, припинення фінансування і як наслідок - економічну дестабілізацію.

Відсутність від МВФ виразної інформації про наступне кредитний транш в $ 1,7 млрд., Який мав надійти ще в старому році, спочатку зробило можливим зниження офіційного курсу гривні напередодні нового року, а потім і подорожчання готівкового долара в обмінниках. Якщо транш не зробить до кінця січня, то слідом за готівковим доларом американська валюта буде дорожчати і на міжбанку.

У відносинах з Росією постмайданна політична еліта не розраховує на потепління і готова до подальшої конфронтації і згортання торговельних зв'язків. Про це дозволяє судити передноворічний коментар секретаря РНБО Олександра Турчинова з приводу нової стратегії національної безпеки РФ, опублікованій в наприкінці 2015 р

«Російська загроза, на жаль, для нашої країни не порожня. Протидія російської агресії для нас залишається головним пріоритетом безпеки держави », - написав Турчинов на своїй сторінці в Фейсбуці 6 січня.

Зміна геополітичного курсу вже спричинила за собою серйозні структурні зміни в економіці. Статистичне відомство ще не опублікувало офіційні дані зовнішньої торгівлі. Але за підсумками 10 місяців минулого року експорт скоротився на 31,8%, до $ 31,341 млрд., А імпорт - на 32,2%, до $ 30,961 млрд.

Основу товарної структури як і раніше становлять недорогоцінні, переважно чорні, метали і металопрокат. Металурги дали країні 26% валютної виручки. Ще 8,5% експорту припадає на продукти мінерального походження, серед яких домінує залізорудну сировину.

Другу позицію експорту зайняли продукти рослинного походження, в основному зернові культури - 26%. Разом з ними попитом на зовнішньому ринку користувалися жири і масла - 8,2% і готові харчові продукти - 6,4%.

Дві основні групи вітчизняного експорту пов'язані з гірничо-металургійним і агропромисловим комплексами. І, як відзначають експерти, за підсумками року частка АПК трохи перевищить вага ГМК і складе понад 37%.

Розмови про створення в Україні потужної IT-індустрії поки залишаються тільки розмовами. Хоча країна і входить у світову десятку сертифікованих IT-фахівців, питома вага цієї галузі зростає в основному за рахунок девальвації національної валюти.

У той же час, за даними програмного директора Київського міжнародного економічного форуму Володимира Панченка, неготовність створити умови високотехнологічним компаніям привела до того, що в минулому році з України виїхали за кордон близько 2,5 тис. Програмістів, т. Е. Приблизно 3% всіх фахівців галузі. А в новому році кількість тих, хто виїхав може ще збільшитися.

Та й домінування АПК і пов'язаних галузей можна пояснити не тільки підвищенням врожайності або розширенням потужностей агропереробки, але і фактично повним припиненням експорту вугілля, випереджаючим скороченням вивозу продуктів нафтопереробки і органічних хімічних сполук, миючих засобів, річкових і морських судів, залізничних вагонів і т. Д

Багато з підприємств - виробників цих товарів розташовані на території Донецької та Луганської областей або орієнтовані на експорт в РФ, який в 2015-му скоротився більш ніж в два рази, до $ 4 млрд.

У нинішньому році товарообіг між двома країнами ще більше скоротиться. Цьому сприяє ембарго на імпорт української продукції, введене російською владою після початку дії з 1 січня п. Р Угоди про асоціацію України та ЄС.

Раніше заступник міністра економічного розвитку і торгівлі України Наталія Микольська оцінила вартість ембарго для вітчизняних виробників в $ 140-205 млн. А глава Мінагропроду Олексій Павленко повідомив, що за підсумками першого півріччя 2015 року частка російського ринку в експорті української сільськогосподарської продукції скоротилася до 2% в порівнянні з 8% за аналогічний період 2014 р

Подальше скорочення експорту сільгосппродукції до Росії вже не буде критичним для агропереработчіков, резюмував міністр.

Однак і угоду про вільну торгівлю, підписану з Європою, не обіцяє поки нашій економіці відчутних переваг. У минулому році ЄС в односторонньому порядку запровадив механізм преференцій для українських товарів. Проте за підсумками 10 місяців 2015 року експорт в ЄС скоротився на 28,4%, до $ 10,5 млрд.

Неможливість швидкого заміщення європейськими поставками російських обумовлена ​​невідповідністю вітчизняної продукції стандартам ЄС і необхідної перебудовою виробництва, на яку потрібні чималі інвестиції і кілька років часу.

Повноцінний режим вільної торгівлі між ЄС і Україною передбачає безмитне ввезення європейських товарів на нашу територію. Але і тут епохальних змін не передбачається через низьку купівельну спроможність громадян. Втім, в цьому році на прилавках обов'язково з'являться нові товари з Європи, а їх ціна трохи знизиться.

У чималому ступені економічна стабільність в новому році буде залежати від стану ринків гірничо-металургійної та аграрної продукції, які забезпечують Україні близько 80% валютних надходжень.

Металургам 2015 р приніс багато розчарувань, пов'язаних з низькими цінами на їх продукцію на зовнішньому ринку і нестабільною роботою підприємств, розташованих в зоні АТО або неподалік від неї.

За даними галузевого об'єднання «Металургпром», в минулому році виробництво сталі в Україні скоротилося на 16% в порівнянні з 2014 р і склало менше 23 млн. Т. Випуск загального прокату зменшився на ті ж 16%, до 20 млн. Т, а трубної продукції - на 40%, до 850 тис. т. Зауважимо, що ще в 2007 р металурги виплавили 43 млн. т сталі і планували до 2012 р наростити виробництво до 50 млн. т. Але іпотечна криза в США і вибухнула за ним світова фінансова внесли свої корективи. У жовтні 2015 року гендиректор найбільшого меткомбінату країни «Арселор Міттал Кривий Ріг» (колишня «Криворіжсталь) Парамжіт Калон повідомив, що експортна вартість виробленої комбінатом продукції досягла найменших значень за останні 20 років. За багатьма видами продукції клієнти готові купувати її нижче собівартості виробництва, що позбавляє її випуск будь-якого сенсу.

Відбувається це через зниження попиту на металопродукцію в світі на тлі надлишкових галузей в металургії. Основний виробник - Китай, що виплавляє більше половини світової стали, в минулому році ще більше обвалив ціни на свою продукцію, через що українські меткомбінати весь рік балансували на межі збитків.

Передумови до того, щоб ситуація у металургів змінилася на краще, в новому році відсутні. Один з головних ринків збуту українського металопрокату - Близький Схід і Північна Африка - все ще вважається осередком нестабільності. Тому реалізація великих інфраструктурних проектів і відповідно збільшення споживання сталі там стануть можливими після припинення бойових дій в Сирії, Ємені, стабілізації в Лівії і т. Д.

За прогнозом «Металургпрому», в 2016-м виробництво сталі в Україні, швидше за все, залишиться на торішньому рівні.

Але навіть після стабілізації на Близькому Сході України може втратити там значну частину свого експортного впливу. Великі контракти в Іраку або Єгипті, особливо в оборонній сфері, нашій країні і раніше діставалися не без протекції США. Досить згадати про найбільшому контракті 2009 року, коли США оплатили поставку Іраку 420 українських БТР-4 вартістю $ 457,5 млн.

Після активізації Росії в цьому регіоні при сприятливому для РФ сценарії російські компанії отримають більшу частину замовлень на відновлення Сирії і Іраку і поставку туди нових озброєнь. Один з перших великих замовлень - 950 БМП-3 для Саудівської Аравії і 500 для Іраку, який готується реалізувати Курганський машинобудівний завод.

При існуючій в Україні політичної та економічної нестабільності нашим підприємствам годі сподіватися на серйозні валютні надходження. А уряду необхідно завантажувати підприємства ВПК роботою для власної армії.

Як варіант - намагатися створювати спільні підприємства, виносячи виробництво за кордон. Такими проектами вже займається авіаційний флагман - концерн «Антонов», який збирається випускати в Саудівській Аравії літаки Ан-132, спроектовані в Україні.

«Мотор Січ» веде переговори з польським заводом PZL Swidnik, що входять до складу італійської корпорації AgustaWestland, щоб на польських потужностях збирати вертольоти Мі-2 і «Сокіл», а можливо, і інші машини, комплектуючи їх своїми двигунами.

Що стосується металургійного комплексу, то ситуація тут ускладнюється перманентними конфліктами української влади з власниками основних потужностей ГМК - Ринатом Ахметовим і Вадимом Новинським. У минулому році менеджери належної їм гірничо-металургійної компанії «Метінвест» навіть оголошували про можливу повну зупинку підприємств через непрозорий відшкодування ПДВ. Що, безумовно, спричинило б за собою ще більше скорочення припливу валюти і дестабілізацію соціальної обстановки в великих металургійних центрах.

Не менш заплутана ситуація і в агропромисловому комплексі. З одного боку, в кінці вересня 2015 р міністерство сільського господарства США (USDA) - найавторитетніша організація, що аналізує стан світового аграрного ринку, - підвищило прогноз майбутнього виробництва і експорту зернових і зернобобових з України на 2,2% і 4,3% , оцінивши його відповідно в 63,28 млн. т і 36,8 млн. т.

Таким чином, за оцінками USDA, 2015/2016 маркетинговий рік (для зернових він триває з 1 липня 2015 р по 30 червня 2016 г.) для України виявиться майже таким же успішним, як і рекордний 2013/2014 МР, коли аграрії зібрали 63 , 8 млн. т.

З іншого боку, минулої осені і на початку зими через погані погодні умови в Україні, за даними Мінагропроду, не зійшли близько 17% озимих зернових (1,1 млн. Га), а з зійшли 34% перебували в слабкому і розрідженому стані .

Урожай озимих буде гіршою, ніж очікувалося, а деякі площі аграріям доведеться пересівати, витративши додаткові ресурси. У той же час експортні ціни на більшість видів аграрної продукції в 2016 р залишаться на такому ж низькому рівні, як і в 2015 р Це пов'язано з надмірною виробництвом пшениці, високим урожаєм кукурудзи і падінням цін на нафтопродукти, які використовуються для обробки полів.

У минулому році аграрії скаржилися, що девальвація гривні не встигає за падінням світових цін на зернові. Через що доходи сільгоспвиробників знизилися приблизно на третину. А вже в кінці року представники аграрного сектора висловили відкрите невдоволення тим, що, на їхню думку, влада намагається вирішити проблеми з недонадходженням доходів до бюджету за рахунок АПК, скоротивши в 2016 р обсяг галузевих дотацій в півтора рази, до 2 млрд. Грн.

На думку народного депутата Івана Мірошниченко, прийняті Верховною Радою зміни до Податкового кодексу, які передбачають скасування спрощеної системи оподаткування для більшої частини агропідприємств, негативно позначаться на молочному і м'ясному тваринництві. Хоча саме ці сфери діяльності і потребують розвитку, щоб підвищити прибутковість сільгоспвиробництва.

Як вважає президент Українського клубу аграрного бізнесу Алекс Ліссітса, значне скорочення держпрограм підтримки тваринництва і кредитування фермерських господарств змусить їх пустити під ніж поголів'я або піти в тінь.

Проведена Кабміном аграрна політика суперекономіі вдарить по дрібних фермерських господарствах, сприятиме їх руйнування і ще більшої концентрації наділів в руках великих землевласників. Тому в останні дні старого року відразу в декількох регіонах аграрії перекривали автомагістралі, протестуючи проти змін до Податкового кодексу.

Невизначеною залишається і доля мораторію на продаж земель сільгосппризначення, який діє з 2002 р Зіткнувшись з відтоком капіталу і відчуваючи скрутність в засобах, влада хотіла б поправити справи шляхом продажу сільгоспземель. Активно за скасування мораторію в минулому році ратував глава Адміністрації Президента - Борис Ложкін.

Однак уже восени думка з цього приводу змінилося. Глава Мінагропроду Олексій Павленко, виступаючи на інвестиційному форумі в Лондоні, висловив сумніви в тому, що мораторій в 2016 р буде знятий, пославшись на невизначену політичну ситуацію.

Як варіант в нинішньому році влада почне розпродавати сільгоспземлі, що знаходяться у власності держпідприємств. Таких нарахували 11 млн. Га або 27% української ріллі. Якщо виходити з вартості в середньому $ 300 / га, це дозволить уряду залучити більше $ 3 млрд. А якщо вірити словам Олексія Павленка, який оцінив доступ до землі в $ 500 / га, то і все $ 5 млрд.

У жовтні економічний експеримент з продажем державних сільгоспземель отримав схвалення прем'єр-міністра. Втім, продати все відразу влада не зможе. Необхідна інвентаризація і час на підготовку аукціонів.

Однак земельні торги могли б підстрахувати Фонд держмайна, який в минулому році так і не почав обіцяну розпродаж більше двох сотень держпідприємств, що значилися в базовому постанові про проведення прозорої та відкритої приватизації. Загальна кількість гос-об'єктів різного призначення, від яких влада готова позбутися, оцінюється не менше ніж в 1,5 тис.

Приватизацію перенесли на 2016 року через нерозторопність законодавців, які не встигли вчасно прийняти законопроект № 2319а, уточнююче окремі положення законодавства про приватизацію в частині недопущення до неї російських компаній, зобов'язань компаній-покупців розкривати кінцевого бенефіціара і замовника приватизації, скасування норми про попередню біржовий продаж 5-10% акцій держпідприємств для зондування їх вартості і т. д. У нинішньому році ці зміни будуть враховані.

Втім, реальною причиною пробуксовування приватизації є побоювання, що через політичну та економічну невизначеність владі не вдасться залучити реального стратегічного інвестора, а вітчизняні бізнесмени скуплять активи за безцінь і поріжуть промислові об'єкти на металобрухт без будь-якої перспективи їх відновлення в майбутньому.

Проблема інвестиційної привабливості України як мінімум і в цьому році залишиться невирішеною. Не минає й тижня, щоб в ЗМІ або соціальних мережах не з'являлася інформація про силових акціях навколо успішних підприємств, в яких часто фігурують депутати або чиновники, близькі до нинішньої влади.

Останній приклад - нічний штурм 5 січня житомирської кондитерської фабрики, в причетності до якого співробітники підприємства звинуватили заступника голови фракції «Народного фронту», керівника парламентського Комітету з безпеки та оборони і голови наглядової ради держкорпорації «Укроборонпром» Сергія Пашинського і його компаньйона Сергія Тищенко.

Але ж поки українська влада не вгамують правове беззаконня, не наведуть порядок в судовій і правоохоронній системі і не створять привабливі умови для розвитку інновацій та бізнесу, про серйозні інвестиції можна навіть не заїкатися.

Таким чином, нинішня влада, не надто впевнено почувають себе біля керма держави, свідомо обрали шлях консервації існуючих проблем і протиріч. І це одна з головних причин, чому 2016 й для одних українців стане черговим роком невиконаного надій, а для інших - роком розставань з ілюзіями євромайдан.

На краще в новому році можна не розраховувати, а й гіршого не хотілося б.

Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...