В даний час, відповідно до Закону, комерційні банки здійснюють такі види валютних операцій:
1) відкриття та ведення валютних рахунків клієнтів;
2) неторгові операції (купівля-продаж готівкової іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті, інкасо іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті, випуск та обслуговування пластикових карток клієнтів, покупка і оплата дорожніх чеків іноземних банків);
3) встановлення кореспондентських відносин з іноземними банками;
4) конверсійні операції (купівля-продаж готівкової та безготівкової валюти за готівкові та безготівкові рублі):
- касові операції:
а) угода «today» - конверсійна операція з датою валютування в день укладання угоди;
б) угода «tomorrow» - конверсійна операція з датою валютування на наступний за днем укладення угоди
робочий банківський день;
в) угода «spot» - конверсійна операція з датою валютування на другий за днем укладання угоди робочий банківський день;
- термінові операції-«forward» - конверсійні операції, дата валютування за якими відстоїть від дня укладання угоди більш, ніж на два робочих банківських дня. Це контракт на купівлю (продаж) іноземної валюти в установлений термін в майбутньому за курсом на момент укладення контракту;
- своп - представляє собою комбінацію угод з одночасними датами їх укладення і різними термінами виконання.
- покупка на умовах спот з одночасним продажем на умовах форвард,
- покупка на умовах форвард з одночасним продажем на умовах спот;
- арбітражна сделка- спекулятивне дії, що робляться з метою отримання прибутку від ймовірного зміни валютного курсу;
5) операції по міжнародних розрахунках, пов'язані з експортом-імпортом товарів і послуг (документарний акредитив, інкасо, банківський переказ).
6) розміщення валютних коштів (видача валютних кредитів).
Як суб'єкти зовнішнього валютного ринку комерційні банки можуть, з одного боку, купувати іноземну валюту за одним курсом і потім продавати її по іншому, а з іншого боку, виступати в якості посередників, зводячи продавців і покупців відповідної валюти. У першому випадку банк отримує прибуток у вигляді різниці між ціною продавця і ціною покупця. У другому - банк матиме комісійну винагороду за посередницькі
послуги.
Валютний (обмінний) курс - це курс, за яким валюта однієї країни може бути продана в обмін на валюту іншої країни, тобто ціна однієї грошової одиниці, виражена в іншій.
Обмінний курс двох валют визначається попитом і пропозицією.
Визначення курсу валюти називається його котируванням. Повна котирування включає курс покупця і продавця. Різниця між курей-самі продавця і покупця називається валютної маржею. Маржа є для банку джерелом доходу, за рахунок якого він покриває витрати по здійсненню угоди. Існують два методи котирування іноземної валюти по відношенню до національной- пряма і непряма. Більшість країн використовують пряме котирування, при якій вартість одиниці іноземної валюти виражається в національній грошовій одиниці. При непрямої котируванні за одиницю прийнята національна грошова одиниця, курс якої виражається в певній кількості іноземної валюти.
Крос-курс - це співвідношення двох іноземних валют, виведене з їхнього ставлення до третьої.
У процесі здійснення операцій з валютою банк отримує одну валюту за іншу. При цьому співвідношення вимог і зобов'язань банку в іноземній валюті визначає його валютну позицію. Якщо вимоги і зобов'язання збігаються, то валютна позиція вважається закритою. Відкрита валютна позиція може бути двох видів: довга і коротка. Позиція, при якій зобов'язання по проданій валюті перевищують вимоги, називається короткою; якщо вимоги перевищують зобов'язання-довгою. Наприклад, банк продав 1000 дол. США за 30000 рублів. В результаті цієї угоди банк матиме коротку позицію в доларах і довгу - в рублях.
Відкрита валютна позиція пов'язана з виникненням валютного ризику; вона може привести як до додаткових доходів, так і до збитків банків. У зв'язку з цим для регулювання рівня ризику Центральний банк РФ [22] встановив ліміти відкритих валютних позицій: 10% від власного капіталу за окремою валюті і 20% - за сукупністю валют. Валютний відділ банку повинен здійснювати постійний контроль за позиціями в різних валютах.
Банки відкривають своїм клієнтам транзитний та поточний валютні рахунки на підставі наступних документів:
- заяви,
- нотаріально завірених копій всіх засновницьких документів,
- наказу на перших осіб,
- довідки про реєстрацію в податковій інспекції, Пенсійному фонді і т.д.
Транзитний рахунок призначений для зарахування на нього надходить експортної виручки. Взагалі на цей рахунок може зараховуватися будь-яка надходить виручка, потім неекспортних зараховується на поточний рахунок, а експортная- залишається на транзитному. Виділення екс-кравець складової здійснюється з метою виконання банком функцій агента валютного контролю.
З цього рахунку можуть здійснюватися такі перерахування за дорученням клієнтів банку:
- оплата транспортування, страхування та експедирування вантажів по території іноземних держав і в міжнародному транзит-ном повідомленні резидентам і нерезидентам;
- сплата експортних мит і деяких інших митних процедур резидентам;
- сплата комісійної винагороди за експортними кон-трактах посередницьким організаціям-резидентам.
Поточний валютний рахунок використовується для обліку коштів, що залишаються в розпорядженні юридичної особи після обов'язкового продажу частини експортної валютної виручки та здійснення інших операцій за рахунком у відповідності з законодавством.
Вказівка ЦБР №383-У от20.10.98 «Про порядок здійснення юридичними особами-резидентами операцій купівлі й зворотної продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку РФ» [26] зобов'язує відкривати спеціальні транзитні валютні рахунки резидентами для покупки валюти за рублі і її зворотного продажу. Наявність цього рахунку є обов'язковим.