Розглядаються ситуації, коли при перетині кордонів суміжних земельних ділянок судове втручання не потрібно.

Земельна ділянка, згідно з пунктом 1 статті 11.1 Земельного кодексу Російської Федерації, це частина земної поверхні, межі якої визначено відповідно до федеральними законами.

Місцезнаходження меж земельної ділянки встановлюється за допомогою визначення координат характерних точок таких меж, тобто точок зміни опису меж земельної ділянки та розподілу їх на частини (поворотних точок).

Таким чином, кажучи про перетин кордонів суміжних земельних ділянок, ми в першу чергу маємо на увазі те, що поворотні точки меж цих земельних ділянок розташовані не там, де вони повинні розташовуватися, тобто координати таких точок невірні.

Будь-які вимірювання супроводжуються випадковими помилками. Випадкові помилки походять від різних випадкових причин, що діють при кожному з окремих вимірювань непередбачуваним чином те в сторону зменшення, то в бік збільшення результатів. На величину випадкових помилок найбільше впливають кваліфікація спостерігача і точність вимірювального приладу.

Допустимі значення середніх квадратичних помилок при межування містяться в "Інструкції з межування земель" (затв. Роскомземом 08.04.1996) та "Методичних рекомендаціях щодо проведення межування об'єктів землеустрою" (затв. Росземкадастром 17.02.2003). Гранична величина помилки залежить від градації земель.

У зв'язку з тим, що неможливо абсолютно точно визначити місце розташування точок меж земельної ділянки, повсюдно виникає проблема так званого "зміщення" земельних ділянок. Справа в тому, що при постановці на державний кадастровий облік координати поворотних точок земельної ділянки на кілька сантиметрів, а іноді і метрів, відрізняються від їх фактичного положення через похибки вимірювань. Так, координати точок кордону між суміжними ділянками будуть відрізнятися. Однак якщо один з цих ділянок стоїть на кадастровому обліку, його суміжник не зможе поставити свою земельну ділянку на облік, навіть маючи правильно виміряні координати без звернення до суду. При цьому в суді йому необхідно довести існування кадастрової помилки, провести експертизу, отримавши для цього дозвіл суду. Між власниками цих ділянок виникає земельний спір. Його дозвіл може зайняти кілька років, однак така затяжка не в інтересах заявника та кадастрового інженера, вони несуть істотні фінансові втрати.

Відповідно до пункту 2 статті 26 Закону про кадастр здійснення кадастрового обліку припиняється в разі, якщо одна з меж земельної ділянки, про кадастровому обліку якого подано заяву, перетинає одну з меж іншої земельної ділянки, відомості про який містяться в державному кадастрі нерухомості.

Для того щоб усунути перетин і здійснити кадастровий облік, власник другої ділянки змушений змінити виміряні координати спільного кордону на координати, котрі перебувають в державному кадастрі нерухомості.

Теоретично запобігати цю ситуацію зобов'язана процедура погодження місця розташування кордонів, але на практиці при проведенні зборів або узгодження в індивідуальному порядку зацікавлені особи не здатні точно визначити, чи відповідає проектне положення точок меж ділянки їх фактичному розташуванню. Проблема виявляється тільки в той момент, коли правовласник намагається здійснити якусь операцію зі своєю земельною ділянкою.

Сьогодні земельні спори (в нашому випадку - перетин кордонів суміжних земельних ділянок) розглядаються в судовому порядку (ст. 64 Земельного кодексу Російської Федерації). Однак не завжди доцільно йти до суду, оскільки дана процедура забирає не тільки багато грошей і сил, але і в окремих випадках може затягнутися на кілька років.

Перетину кордонів земельних ділянок за своїм характером можуть бути грубі і незначні. Грубі перетину виникають в основному в результаті помилок, допущених кадастровими інженерами під час підготовки межового плану (так звані, кадастрові помилки), або в результаті самозахоплення земель недобросовісними сусідами. У таких випадках без суду не обійтися. Прикладом ситуації, коли при перетині кордонів суміжних земельних ділянок судове втручання не буде потрібно - це незначне перетин кордонів, що виникає через наявність середніх квадратичних похибок при визначенні поворотних точок земельної ділянки.

Можливі два випадки:

• перетин кордонів суміжних земельних ділянок, що належать до однієї категорії.
  
• перетин кордонів суміжних земельних ділянок, що належать до різних категорій.
  

1) Перетин кордонів суміжних земельних ділянок, що належать до однієї категорії.

Перетин кордонів земельних ділянок в межах точності визначення координат поворотних точок має усуватися шляхом автоматичного уточнення меж суміжних ділянок в АІС ГКН. При цьому в разі перетину з сусідньою ділянкою (див. Рис. 1), дані про межі якого достатні для визначення на місцевості (поставленим на державний кадастровий облік після вступу в силу ФЗ № 221) необхідно вносити корективи в координати утвореного земельної ділянки так само в автоматичному режимі, якщо ж ваш "сусід" стоїть на державному кадастровому обліку як "раніше врахований" (див. рис. 2) - аналогічно уточнювати його кордон.

2) Перетин кордонів суміжних земельних ділянок, що належать до різних категорій.

Припустимо, що ділянка, який ми хочемо поставити на державний кадастровий облік, відноситься до земель населених пунктів, а ділянка, межі якої перетинаються в результаті постановки на облік першої ділянки - до земель лісового фонду.

Відповідно до "Методичних рекомендацій щодо проведення межування об'єктів землеустрою" (затв. Росземкадастром 17.02.2003) середня квадратична похибка положення межового знака для земель населеного пункту - 0,1 м, а для земель лісового фонду - 5 м. (Рис. 3)

Відповідно до теорії помилок, будь-які вимірювання супроводжуються помилками, тому виникнення незначних перетинів неминуче. На жаль такий істотний факт не враховується при перевірці межових планів фахівцями кадастрової палати. Щоб ліквідувати подібне перетин, необхідно уточнити координати поворотних точок ділянки, виміряного з меншою точністю, відповідно до даних про точках ділянки, виміряного з більшою точністю (незалежно від того, який з земельних ділянок раніше поставлений на облік).

Запропоновані заходи покликані полегшити процедуру державного кадастрового обліку перш за все для пересічних землекористувачів, що діють виключно на законних спонукань, тобто не прагнули захопити їм не належать землі. Більш висока гнучкість системи обліку зменшить кількість земельних спорів між громадянами та розвантажить суди від однотипних справ, рішення по яких часто бувають невигідними для обох сторін.

Одним із способів вирішення озвучених проблем є коректування кадрової політики ФГБУ "ФКП Росреестра", а саме залучення фахівців з вищою освітою в галузі геодезії, картографії та кадастру та запровадження системи їх додаткового навчання з подальшою атестацією, за аналогією з державними реєстраторами. Дана міра автоматично веде за собою підвищення кваліфікації працівників і вдосконалення ведення ГКН.

бібліографічний список

1. Земельний кодекс Російської Федерації від 25.10.2001 N 136-ФЗ.
   
2. Федеральний закон від 24.07.2007 N 221-ФЗ "Про державний кадастр нерухомості".
   
3. Постанова Уряду РФ від 28.07.2000 N 568 "Про встановлення єдиних державних систем координат".
   
4. Інструкція з межування земель (затв. Роскомземом 08.04.1996).
   
5. Григор'єв С.А., Атаманов С.А. Кадастр нерухомості [Електронний ресурс] http://geodesy.ru/books/book/1
   
6. Маркузе Ю.І. Теорія математичної обробки геодезичних вимірювань - М .; МІІГАіК, 2005.
   
7. Неумивакин Ю.К., Перський М.І. Земельно-кадастрові геодезичні роботи. - М .; "Колос", 2006.