1. Консульська службова особа не зобов'язана давати показання як свідок.
2. Співробітник консульства, який не є громадянином держави перебування, може на прохання дати свідчення. При цьому, однак, він може відмовитися давати показання про обставини, що стосуються службової діяльності. Вжиття заходів з метою примусити співробітника консульства давати показання або з'явитися для цієї мети в суд, а також залучення його до відповідальності в разі відмови від дачі показань або неявки в суд не допускаються.
3. У разі згоди співробітника консульства дати свідчення вживається всіх розумних заходів з метою уникнення перешкод в роботі консульства. У випадках, коли це є допустимим і можливим, усні чи письмові свідчення може бути дано в консульстві або на квартирі відповідного співробітника консульства.
4. Співробітник консульства, на якого не поширюються положення пункту 2 цієї статті, може відмовитися давати свідчення про обставини, що стосуються службової діяльності.
5. Положення цієї статті відносяться як до судочинства, так і до провадження, здійснюваного адміністративними властями.
6. Положення пунктів 1, 2, 4 і 5 цієї статті відповідно застосовуються до членів сімей консульських посадових осіб або співробітників консульства, якщо вони проживають разом з ними і не є громадянами держави перебування.
Наступна стаття »
До тексту закону »
Читайте також
Популярні документи