ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 20хх року
Відновскій міський суд Московської області в складі:
Головуючого: Гоморевой Е.А., при секретарі Фроловій М.С.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 2-3245 / хх за позовом ТОВ «Дубровка. Інженерні системи »до П. про стягнення грошових коштів,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ТОВ «Сардонікс» звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача П. суми боргу 1 236 485, 12 руб. і відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 793 025, 42 руб. з таких підстав.
Між позивачем та відповідачем було укладено попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки з квартирою в зблокованому житловому будинку № Х від 31 січня 20хх року і договір купівлі-продажу від 30 травня 20хх року земельної ділянки з квартирою в зблокованому житловому будинку № Х. Зобов'язання по обом договорами виконані ТОВ «Сардонікс» повністю. Відповідно до п. 2.1 попереднього договору ціна квартири, що відчужується становить 275 616 доларів США. При цьому згідно з п. 2.2 попереднього договору відповідач зобов'язався виплатити ТОВ «Сардонікс» 30 000 доларів США до 28 лютого 20хх року і 245 616 доларів США до 31 грудня 20хх року. Однак насправді платежі проводилися відповідачем наступним чином: 03 лютого 20хх року - 5 000 доларів США, 01 березня 20хх року - 20 000 доларів США, 30 жовтня 20хх року - 213 273, 79 доларів США, 03 грудня 20хх року - 7 945, 25 доларів США року 07 грудня 20хх року - 8 887, 77 доларів США, 20 травня 20хх року - 16 093, 99 доларів США, 20 травня 20хх року - 2 484 доларів США. Всього відповідач виплатив 273 684,80 доларів США. Згідно п. 2.2 попереднього договору на невиплачену суму нараховуються відсотки з розрахунку 10% річних в доларах США за період з 01 квітня 20хх року до моменту внесення повної вартості квартири. Відсотки, передбачені п. 2.2 попереднього договору є, за своєю правовою природою, відсотками, що справляються за розстрочку платежу, а не за його прострочення. Отже, зазначені відсотки не відносяться до заходів відповідальності, але є платою за можливість виплати, передбаченої договором грошової суми протягом тривалого часу. Згідно ст. 823 ГК РФ розстрочка платежу є одним з видів комерційного кредиту, за надання якого можуть стягуватися відсотки. Згідно п. 2.1 попереднього договору, відсотки, що стягуються за розстрочку платежу, включаються в ціну квартири. Відповідач зобов'язаний виплатити відсотки за розстрочку платежу в сумі 39 979 86 доларів США. Крім вартості квартири, що купується (275 616 доларів США) відповідач зобов'язався виплатити вартість придбаного земельної ділянки (2 484 доларів США) в термін до 31 грудня 20хх року. Таким чином, відповідач здійснював платежі, передбачені п. 2.2-2.4 попереднього договору, з простроченням. Згідно ст. 395 ГК РФ за користування чужими коштами внаслідок їхнього неправомірного утримання, відхилення від їхнього повернення, іншої прострочення в їхній сплаті ... підлягають сплаті відсотки на суму цих коштів. Розмір відсотків визначається ... обліковою ставкою банківського відсотка на день виконання грошового зобов'язання або його відповідної частини. З огляду на, що в даний час ставка рефінансування Банку Росії становить 11,5%, загальна сума відсотків за користування чужими грошовими коштами становить 25 641, 27 доларів США. Відсотки за розстрочку платежу складають 1 236 485,12 руб., Відсотки за прострочення платежу - 793 025, 42 руб.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Путілов І.А. заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити. Крім того, пояснив, що положення ст. 429 ГК РФ не містять норм, прямо або побічно забороняють розрахунки за попереднім договором. Попередній договір, укладений позивачем і відповідачем, ні положенням ст. 429 ГК РФ, ні іншим нормам цивільного законодавства не суперечить. Зобов'язання зі сплати грошових коштів, передбачених для попереднім договором, виконує, як випливає з п. 1.4 попереднього договору, функцію авансу, тобто сплачені грошові кошти зараховуються в рахунок оплати за основним договором. При цьому цивільне законодавство не забороняє використання подібного механізму розрахунків. Відповідно до п. 1 ст. 16 ГК РФ умови договору, що ущемляють права споживача в порівнянні з правилами, встановленими законами або іншими правовими актами РФ в області захисту прав споживачів, визнаються недійсними. Однак права покупця за попереднім договором нічим не обмежуються. Згідно п. 6 ст. 429 Цивільного кодексу України зобов'язання, передбачені попереднім договором, припиняються, якщо до закінчення терміну, в який сторони мають укласти основний договір, він не буде укладений, або одна зі сторін не направить другій стороні пропозицію укласти цей договір. Дійсно, в термін, встановлений попереднім договором, основний договір укладений не був, також сторонами не було направлено письмових пропозицій про укладення такого договору. Однак фактично попередній договір продовжував виконуватися, а саме: відповідач здійснював платежі на користь позивача і, як випливає з доданих платіжних документів, платежі здійснювалися саме на виконання попереднього договору, але після 15 січня 20хх року. При цьому відповідачем не заявляв вимоги про повернення будь-яких грошових коштів, сплачених за попереднім договором. Позивач не звертався до суду з позовом про спонукання до укладення основного договору. Таким чином, у сторін були відсутні сумніви в намірах іншої сторони щодо укладення основного договору. Про фактичне продовження відносин сторін з приводу придбання квартири і земельної ділянки свідчить також та обставина, що ціна земельної ділянки та квартири, встановлена в основному договорі, практично не відрізняється від вартості того ж майна, передбаченої попереднім договором, незважаючи на те, що в період з січень 20хх року по травень 20хх року ціни на житлову нерухомість суттєво зросли. Тому, мова може йти не про припинення попереднього договору, а про укладення основного договору в більш пізній термін. Крім того, факт припинення договору жодним чином не звільняє відповідача від виконання зобов'язань, раніше виникли за таким договором. Згідно п. 4 ст. 425 ГК РФ закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення. Момент реєстрації права власності позивача не має значення в суперечці про стягнення з відповідача неустойки за прострочення платежу, передбаченої договором.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. Вважає, що обов'язок покупця за попереднім договором оплатити вартість об'єктів, зазначених у попередньому договорі, суперечить ст. 429 ГК РФ, так як такий обов'язок може виникнути тільки з моменту укладення основного договору, попередній договір створює тільки зобов'язання укласти в майбутньому основний договір. Тобто відповідно до закону попередній договір не породжує грошове зобов'язання. Включення в попередній договір умов про відповідальність за невиконання попереднього договору щодо сплати грошових коштів є незаконним і ущемляє його права як споживача. Включення в попередній договір купівлі-продажу квартири та земельної ділянки положень про неустойки є недійсними ще й в силу ст. 16 Закону «Про захист прав споживачів». Відповідно до п. 6 ст. 429 Цивільного кодексу України зобов'язання, передбачені попереднім договором, припиняються, якщо до закінчення терміну, в який сторони мають укласти основний договір, він не буде укладений, або жодна зі сторін не направить другій стороні пропозицію укласти договір. В даному випадку за умовами попереднього договору основний договір повинен бути укладений до 15 січня 20хх року. Однак до 15 січня 20хх року основний договір купівлі-продажу земельної ділянки і квартири укладений не був, більше того, ні він, ні позивач ТОВ «Сардонікс» не звертали один одному пропозицію укласти основний договір. Отже, 15 січня 20хх року дію попереднього договору припинилося, позивач просить стягнути неустойку на підставі припиненого попереднього договору купівлі-продажу. Не відповідає дійсності та обставина, що позивач виконав свої зобов'язання за попереднім договором купівлі-продажу. Відповідно до п. 3.2 попереднього договору продавець зобов'язується отримати свідоцтво про державну реєстрацію права власності на квартиру не пізніше 01 листопада 20хх року, на земельну ділянку - не пізніше 01 листопада 20хх року. На момент закінчення попереднього договору: 15 січня 20хх року у позивача не було зазначених документів. Таким чином, позивач сам не міг укласти з ним основний договір купівлі-продажу земельної ділянки до 15 січня 20хх року із зазначених вище причин.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд находіт- заявлені вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:
В ході судового розгляду належним позивачем по справі був визнаний ТОВ «Дубровка. Інженерні системи », оскільки 17 липня 20хх року здійснено державну реєстрацію реорганізації ТОВ« Сардонікс »у формі виділення. Відповідно до розділовим балансом права ТОВ «Сардонікс», пов'язані із здійсненням розрахунків за договорами, на яких грунтуються позовні вимоги, перейшли до ТОВ «Дубровка. Інженерні системи".
Між позивачем та відповідачем було укладено попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки з квартирою в зблокованому житловому будинку № Х від 31 січня 20хх року і договір купівлі-продажу від 30 травня 20хх року земельної ділянки з квартирою в зблокованому житловому будинку № Х. Відповідно до п. 2.1 попереднього договору ціна квартири, що відчужується становить 275 616 доларів США. При цьому згідно з п. 2.2 попереднього договору відповідач зобов'язався виплатити ТОВ «Сардонікс» 30 000 доларів США до 28 лютого 20хх року і 245 616 доларів США до 31 грудня 20хх року. Однак насправді платежі проводилися відповідачем наступним чином: 03 лютого 20хх року - 5 000 доларів США, 01 березня 20хх року - 20 000 доларів США, 30 жовтня 20хх року
- 213 273, 79 доларів США, 03 грудня 20хх року - 7 945, 25 доларів США року 07 грудня 20хх року - 8 887, 77 доларів США, 20 травня 20хх року - 16 093, 99 доларів США, 20 травня 20хх року
- 2 484 доларів США. Всього відповідач виплатив 273 684,80 доларів США. Крім вартості квартири, що купується (275 616 доларів США) відповідач зобов'язався виплатити вартість придбаного земельної ділянки (2 484 доларів США) в термін до 31 грудня 20хх року.
Згідно п. 1 ст. 429 ГК РФ за попереднім договором сторони зобов'язуються укласти в майбутньому договір про передачу майна, виконанні робіт або наданні послуг • (основний договір) на умовах, передбачених попереднім договором.
Тобто відповідно до закону попередній договір породжує зобов'язання укласти в майбутньому договір, а не грошове зобов'язання.
Відповідно до п. 3 ст. 429 ГК РФ попередній договір повинен містити умови, що дозволяють встановити предмет, а також інші істотні умови основного договору.
Згідно ст. 4 ст. 429 ГК РФ в попередньому договорі вказується термін, в який сторони зобов'язуються укласти основний договір.
Відповідно до п. 6 ст. 429 Цивільного кодексу України зобов'язання, передбачені попереднім договором, припиняються, якщо до закінчення терміну, в який сторони мають укласти основний договір, він не буде укладений, або одна зі сторін не направить другій стороні пропозицію укласти цей договір.
У справі встановлено, що за умовами попереднього договору основний договір повинен бути укладений до 15 січня 20хх року. Однак до 15 січня 20хх року основний договір купівлі-продажу земельної ділянки і квартири укладений не був. Крім того, ні позивач, ні відповідач не звертали один одному пропозицію укласти основний договір. Отже, 15 січня 20хх року дію попереднього договору припинилося, позивач просить стягнути неустойку на підставі припиненого попереднього договору купівлі-продажу.
Згідно п. 3.2 попереднього договору продавець зобов'язується отримати свідоцтво про державну реєстрацію права власності на квартиру не пізніше 01 листопада 20хх року, на земельну ділянку - не пізніше 01 листопада 20хх року. На момент закінчення попереднього договору: 15 січня 20хх року у ТОВ «Сардонікс» зазначених документів не було. Свідоцтво про державну реєстрацію права на земельну ділянку загальною площею 207 кв.м отримано позивачем 03 квітня 20хх року. Свідоцтво про державну реєстрацію права на квартиру в зблокованому житловому будинку було отримано позивачем 05 грудня 20хх року.
Більш того, в акті прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу зазначено, що сторони претензій один до одного не мають, розрахунки зроблені повністю.
З урахуванням вищевикладених обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 194-198 ЦПК України, суд
Р І Ш И:
У вимозі Товариству з обмеженою відповідальністю «Дубровка. Інженерні системи »про стягнення з П. грошових коштів - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в Мособлсуд протягом 10 днів через Відновскій міський суд.
Суддя: Гоморева Е.А.
Рішення вступило в законну силу: 15.03.20хх року.