1. «Коли моїй мамі повідомили, що я злісний неплатник, у неї стався серцевий напад»
2. «Вивчивши прислане мені рішення суду, я помітив, що на ньому відсутній ... підпис судді»
3. «Кредит, виданий без укладення письмового договору, юридичної сили не має»

Подібні листи про примусове стягнення заборгованості по кредиту отримали близько 30 тисяч осіб у всіх регіонах України

Число проблемних кредитів неухильно зростає. За даними Національного банку України, загальний обсяг таких кредитів на початок червня становив 36 мільярдів 497 мільйонів гривень.

Сотні тисяч людей, яким стали не по кишені щомісячні платежі, сьогодні шукають способи полегшити свою долю. У свою чергу банки винаходять все нові способи впливу, які повинні спонукати боржників знайти можливість погасити кредити.

Про те, як банки вдаються до сили і хитрості для того, щоб вилучити заставне майно у позичальників, «ФАКТИ» вже не раз писали. Однак широко застосовуються і методи морального тиску, покликані посіяти паніку і невпевненість в рядах боржників. Про деякі таких методах розповів житель Київської області Віталій Масюк.

«Коли моїй мамі повідомили, що я злісний неплатник, у неї стався серцевий напад»

- Два роки тому я працював в будівельній фірмі, де отримував зарплату за допомогою пластикової картки ПриватБанку, - каже Віталій. - Крім зарплатної картки, мені видали ще й кредитну, яка дозволяла позичати гроші у банку під відсотки. Для цього було достатньо вкласти картку в банкомат і отримати готівку. А оскільки в той момент мені гостро знадобилися кошти, я взяв за цією карткою кредит у розмірі 6 тисяч гривень. Я непогано заробляв, і така позика уявлявся мені цілком посильним. Але потім фірма збанкрутувала, заборгувавши мені зарплату за кілька місяців, і я не зміг більше погашати кредит в колишньому обсязі. Коли домовитися з банком про реструктуризацію боргу не вдалося, став виплачувати гроші по мірі можливості. А банк взявся налічувати штрафи ...

Потім мені почали дзвонити з колекторської компанії. Їм я теж пояснив, що погашати кредит не відмовляюся, але колишній розмір місячного внеску мені вже не під силу.

А ще через якийсь час до сільради села, де живуть мої батьки (я там прописаний, але працюю і живу в Києві), принесли лист. У ньому повідомлялося, що я злісний неплатник і вже протягом довгого часу не погашаю кредит. Керівникам села пропонувалося застосувати заходи впливу з тим, щоб змусити мене терміново виплатити борг банку. Коли про цей лист для чогось повідомили мамі, у неї стався серцевий напад!

Пізніше в село прийшов ще один лист. Мама розкрила його, а там - рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська про ... арешт нашого будинку і лист з банку з вимогою терміново погасити заборгованість. В той день у мами так схопило серце, що довелося викликати «швидку». Звичайно ж, я відразу примчав з Києва і взявся вивчати присланий документ.

Це дійсно виявилося рішення суду, яким пропонувалося стягнути з мене 5 тисяч 577 гривень. Якщо врахувати, що кредит я брав на 6 тисяч гривень, виходить, що за два роки розмір мого боргу практично не зменшився. Крім того, суд постановив стягнути з мене 500 гривень витрат ПриватБанку на послуги адвоката і 45 гривень судових витрат. В цілому виходило 6 тисяч 122 гривні.

А для забезпечення позову банк звернувся до суду з проханням заарештувати належить мені майно: будинок моїх батьків, речі, що знаходяться в цьому будинку, інше. У рішенні суду йдеться, що заява позивача задоволено. І це незважаючи на те, що будинок мені ... не належить. Він є власністю батька.

«Вивчивши прислане мені рішення суду, я помітив, що на ньому відсутній ... підпис судді»

До вирішення суду додавався лист, в якому адресату повідомляли, зокрема, наступне:

«З метою встановлення контролю за Вашим фінансовим та майновим станом нами було ініційовано накладення арешту на все майно, що належить Вам. На підставі заяви Банку суд прийняв це рішення ».

Далі текст був такий:

«Також з метою погашення Вашої заборгованості на найближчий місяць заплановані наступні заходи:

1. Сприяння службам виконавчих органів щодо накладення арешту на майно, що належить Вам і іншим членам Вашої родини.

2. Звернення до органів Міністерства внутрішніх справ України з повідомленням про звернення до суду з клопотанням про обмеження Вас у праві виїзду за кордон.

3. Передача інформації про Вас як про неплатника в Бюро кредитних історій.

Наслідком цих дій (у разі непогашення заборгованості) для Вас найближчим часом можуть стати:

1. Арешт і примусовий продаж Вашого майна і майна, що належить членам Вашої родини.

2. Заборона виїзду за межі України.

3. Стягнення заборгованості в примусовій формі представниками державних виконавчих служб.

4. Категорична відмова банків і інших фінансових установ України від співпраці з Вами, Вашими родичами і партнерами.

Посилаючи Вам цього листа, ми робимо черговий крок назустріч і пропонуємо Вам на підставі ст. 1050 ЦК України та умов договору якомога швидше виконати Ваші зобов'язання перед банком.

Чи варто сума боргу цих наслідків? Вирішувати вам. Але зі свого боку ми зробимо все, щоб стягнути її з Вас або Вашої родини. Навіть якщо витрати на ці дії перевищать суму Вашого боргу. У всякому разі, ці витрати в остаточному підсумку ляжуть на Ваш сімейний бюджет. Вважайте і вирішуйте.

Чекаємо Вас у відділеннях банку. З найкращими побажаннями, Ваш Кредитор ».

- Як суд в Дніпропетровську міг прийняти за моєї відсутності (і не поставивши мене до відома!) Рішення про арешт майна, яке мені навіть не належить? - продовжує Віталій Масюк. - Вивчивши прислане рішення, раптом звернув увагу, що на ньому ... відсутній підпис судді. А друк якась дивна - прямокутна, і на ній взагалі не вказано установа. Просто написано: «Днiпропетровськ. Канцелярiя ».

І тоді я зрозумів, що надісланий мені судове рішення - не справжнє. І ніякий суд майно моїх батьків не заарештовував!

Знову прийшовши в банк, щоб спробувати якось врегулювати проблему і домовитися про реструктуризацію кредиту, отримав чергову відмову. У банку заявили: перш ніж зі мною почнуть вести переговори, я повинен оплатити всі нараховані пені і штрафи. А це чимала сума!

Звернувшись за допомогою до антиколекторів, я дізнався, що подібні листи отримують зараз люди по всій Україні.

«Кредит, виданий без укладення письмового договору, юридичної сили не має»

Прокоментувати дії банку «ФАКТИ» попросили голову координаційної ради Асоціації антиколекторів та правозахисників «Ваша надiя» Федора Олексюка.

- Випадок Віталія Масюка унікальний? Або подібні листи приходять і іншим людям?

- Розсилка листів, що містять нібито рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська, набула останнім часом масового характеру. За нашими відомостями, подібні листи отримали близько 30 тисяч осіб у всіх без винятку регіонах України.

Багато звернулися за допомогою до нас, а також в прокуратуру. В результаті з'ясувалося, що Жовтневий суд Дніпропетровська ніякого відношення до цих рішень не має! У відповідях, які суд дає позичальникам, йдеться:

«При перевірці присланих вказаними особами копій рішень Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська, було встановлено, що такі рішення Жовтневим судом не приймалися. Крім того, згідно з електронного журналу вхідної кореспонденції Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська, в період з 2007 року по нинішній час позовні заяви ЗАТ КБ «ПриватБанк» до вищевказаних особам (наявний в редакції відповідь суду адресований прокуророві Дніпропетровської області. Копії - кільком десяткам осіб, який написав скарги. Адреси - від Луганщини до Закарпаття. - Авт.) про стягнення заборгованості за кредитним договором в суд не надходило ».

- Наскільки законна подібна діяльність?

- Лист, прикладена до рішення суду, не містить жодних згадок про те, що даний документ - просто зразок судового рішення, як стверджують у банку. Навпаки, лист не залишає у одержувача сумнівів в тому, що рішення суду - справжнє.

На мій погляд, дії банку в даному випадку містять ознаки правопорушень, передбачених Кримінальним кодексом України: перевищення повноважень та підроблення документів. Розслідування з цього питання сьогодні веде Дніпропетровська прокуратура.

- Як же необхідно надходити людям, які отримують подібні листи?

- Вони можуть звернутися в правоохоронні органи з вимогою визнати їх потерпілими і домагатися від банку відшкодування моральної шкоди, так як отримання подібних листів, як правило, пов'язане з виникненням стресових ситуацій.

Крім того, потрібно мати на увазі, що відповідно до статті +1055 Цивільного кодексу України кредитний договір повинен укладатися тільки в письмовій формі. В іншому випадку він суперечить законодавству і є недійсним. (Юристи називають це «нікчемний правочин». Згідно з Цивільним кодексом, недійсність такого договору навіть не треба визнавати судом. - Авт.) Банки досить часто видають людям кредитні картки в рамках тих чи інших акцій взагалі без укладення письмового договору. А потім пред'являють претензії до позичальника на підставі якихось своїх внутрішніх документів, які людина не тільки не підписував, але навіть і не бачив.

Тому позичальник може звернутися до суду і на підставі того факту, що кредитний договір з самого початку був недійсним, зажадати скасування всіх нарахованих штрафів і навіть відсотків. В результаті людині залишиться тільки погасити «тіло» кредиту, а банку доведеться перерахувати отримані від позичальника гроші в бюджет держави. Подібні випадки в українській судовій практиці відомі.

Що стосується моральної шкоди, то, згідно з роз'ясненням Верховного суду України, його мінімальна сума може становити п'ять мінімальних зарплат (на сьогоднішній день це 3 тисячі 250 гривень).

- Чи може банк, звернувшись до суду, накласти арешт на майно родичів боржника?

- Тільки в тому випадку, якщо вони є майновими поручителями відповідно до кредитного договору. Якщо ж родичі не виступали поручителями і не давали на це своєї згоди, то, звичайно, ніхто не може заарештовувати їх майно.

В даному випадку поручителів не було, та й письмовий договір не укладався. Так що претендувати на майно батьків Віталія банк не може.

- Усі рішення, надіслані громадянам, винесені судом в Дніпропетровську. Чи справді банк може подавати позови за місцем свого знаходження?

- Згідно із законом такі позови можна подавати тільки за місцем проживання позичальника, якщо інше не передбачено кредитним договором. Коли ж мова йде про вилучення заставного майна, позов може бути поданий за місцем знаходження цього майна.

- Існують ще й такі незвичайні заходи впливу, як, наприклад, лист до сільради. Наскільки вони законні?

- Повинен сказати, що оприлюднення інформації про боржників - досить поширена практика. Це не тільки листи до органів влади. Буває, що співробітники банку розвішують листівки з фотографіями неплатника неподалік від його місця проживання. Практикується також публікація списків боржників у газетах.

В даному ж випадку мова йде про розголошення банківської таємниці, а це карається по закону. Правда, ми зіткнулися з тим, що в багатьох кредитних договорах є пункт, згідно з яким за доцільне призначити пеню на певний час (зазвичай 30-60 днів) банк може передавати відомості про позичальника третім особам. Цим пунктом і керується зазвичай банк, передаючи колекторам інформацію про клієнта або оприлюднюючи її.

- Як можна від цього захиститися?

- Ми рекомендуємо людям перечитати свої кредитні договори. І якщо там виявиться подібний пункт, написати в банк лист приблизно такого змісту: «Відповідно до статті 32 Конституції України, заявляю про свою незгоду з передачею інформації про мене третім особам». Надіслати цю заяву рекомендованим листом з повідомленням про вручення та залишити собі його копію.

Банк, швидше за все, відмовиться задовольнити вимогу клієнта, посилаючись на пункт в договорі. Тоді можна подавати позов до суду, вимагаючи визнати даний пункт помилковим, так як позичальник підписував документ, не усвідомлюючи наслідків, а банк не проінформував клієнта, до яких заходів можна вдатися, посилаючись на цей пункт.

Чому банк вдається до такого незвичайного прийому в спілкуванні з боржниками, пояснив «ФАКТАМ» керівник прес-служби ПриватБанку Олег Серга:

- ПриватБанк веде активну юридичну роботу зі своїми клієнтами, які з тих чи інших причин мають заборгованість по виплаті кредиту. На сьогоднішній день в судах знаходиться близько 120 тисяч позовів про стягнення заборгованості. У виконавчому провадженні - 80 тисяч судових рішень.

На жаль, багато позичальників вважають, що якщо у них немає грошей, то це достатня причина для того, щоб не погашати кредит. Однак це не так. Борги повертати потрібно. І щоб переконати в цьому позичальників, ПриватБанк проводить з ними роз'яснювальну роботу. На кожному етапі ми інформуємо боржників про наших намірах і діях.

Перший лист позичальник отримує, коли закінчуються 30 або 60 днів з моменту виникнення заборгованості (в залежності від виду кредиту). У другому листі ми інформуємо про намір подати в суд. Далі боржнику надсилають поштою текст позовної заяви, судове рішення і, нарешті, документи з виконавчої служби.

Рівень правової грамотності нашого населення не надто високий. Більшість людей не знайомі з судовою процедурою і витратами, які вона тягне за собою. Адже буває, що у людини борг - тисяча гривень. І якщо банк стягує його через суд, то боржнику доводиться виплатити не тільки цю суму, але ще і близько 2 тисяч гривень судових витрат, та ще 10 відсотків від суми позову виконавчій службі. Таким чином, повернення боргу через суд обходиться втричі дорожче, ніж добровільне погашення.

І щоб проінформувати людей, позбавити їх від додаткових витрат, ми послали нашим боржникам зразки можливих судових рішень. При цьому постаралися підійти до кожного позичальника індивідуально і підрахувати, які саме витрати чекають особисто його в тому випадку, якщо банк буде змушений вирішувати справу в суді. Це величезна робота і великі витрати. Але ми пішли на це, намагаючись запобігти неприємностям і підвести клієнта до думки, що він повинен прийти в банк, щоб знайти спосіб погашення кредиту в позасудовому порядку.

З добросовісним позичальником банк завжди знайде спільну мову. Можна продовжити термін кредиту і завдяки цьому зменшити розмір місячного платежу. Клієнт може спільно з банком продати заставне майно, щоб погасити борг.

Але, на жаль, деякі боржники не зрозуміли, що ми просто хочемо позбавити їх від непотрібних проблем і конфліктів. Замість того, щоб прийти в банк, люди пишуть скарги в прокуратуру і різні антибанківські організації. Причому, за нашою інформацією, це переважно люди, у яких є гроші, щоб розрахуватися з банком. Просто вони принципово не бажають платити. Якщо такі клієнти будуть стояти на своєму і далі, то нам доведеться все ж звернутися до суду і стягнути з них борги.

Читайте нас в Telegram-каналі , Facebook і Twitter