Курорт Росії Геленджик: історія

Набережна   Околиці Геленджика, як і майже всі узбережжі Чорного моря, здавна привертали до себе людей
Набережна

Околиці Геленджика, як і майже всі узбережжі Чорного моря, здавна привертали до себе людей. Перші люди з'явилися тут понад 200 тис. Років тому в період раннього кам'яного віку, про що говорять численні археологічні знахідки.

Від стародавніх племен, що населяли ці місця близько 3 тис. Років тому залишилися «на пам'ять» популярні у туристів численні кам'яні споруди - дольмени, яких в околицях Геленджика близько двохсот.

З VIII століття до н.е. і до Нового часу східне узбережжя Чорного моря активно привертало до себе спочатку грецьких, а потім візантійських, турецьких, генуезьких торговців, які підтримували зв'язки з місцевими народами і прагнули поширити на них власний вплив.

В околицях Геленджика довгий час існувала грецька колонія Торик, потім візантійські міста Пагр і епта, візантійська торгова факторія Мавролако, що залишили після себе безліч археологічних свідчень.

Корінне населення околиць Геленджика теж неодноразово змінювалося в результаті великих історичних змін і міграцій народів. Останні кілька століть перед приходом росіян тут проживали волелюбні натухайци і шапсуги, які пішли в Туреччину після перемоги Росії в Кавказькій війні.

З XV століття східне узбережжя Туреччини потрапляє під владу Османської імперії, і з тих пір тут надовго встановлюється турецьке вплив.

В кінці XVIII століття на східне узбережжя Чорного моря приходять російські. В результаті Російсько-Турецької війни Росія отримує в 1829 році територію Чорноморського узбережжя від гирла річки Кубань до кордону Аджарії. З цим не погодилася більшість племен місцевих горян, що призвело до затяжної Кавказькій війні.

У 1831 році в Геленджікской бухті була закладена фортеця Геленджик, що стала першим оборонною спорудою Чорноморської берегової лінії. До 1837 року на нинішній території Геленджика існувало вже три берегових зміцнення, що забезпечували безперешкодне морське пересування і торгівлю в цих місцях. Деякий час в Геленджику проходив службу знаменитий російський поет М. Ю. Лермонтов.

У 1864 році після закінчення Кавказької війни і догляду натухайцев і шапсугів в Туреччину, околиці Геленджика стали примусово заселятися російськими поселенцями, які заснували тут безліч селищ.

пляжі Геленджика
пляжі Геленджика

Довгий час через незнаний особливостей місцевого клімату і незвичних для степових російських жителів умов проживання, Чорноморське побережжя вважалося «згубним місцем» і практично не розвивалося. У 1870-і роки населення всіх навколишніх сіл ледь досягало 3 тисяч чоловік.

Пожвавлення в освоєнні східного узбережжя Чорного моря почалося в кінці 1880-х років, коли тут були побудовані спочатку залізниця, а потім шосе, що налагодили регулярне сполучення з Петербургом.

Геленджик привернув увагу іноземного і вітчизняного капіталу. Тут був побудований французький цементний завод, іноземні лісопилки, активно розвивалися вітчизняні виноградні і тютюнові плантації. Місцеві вина заслужили визнання не тільки в Росії, але і за кордоном.

У 1986 році Геленджик входить до складу утвореної Чорноморської губернії.

В кінці XIX- початку ХХ століть околиці Геленджика активно забудовуються дачами відомих російських купців, підприємців, діячів культури.

У 1900 році тут відкривається перше курортний заклад - «Чорноморська санаторію», що послужило початком нового етапу в розвитку Геленджика. До революції тут існувало вже кілька санаторіїв, що перебувають в руках приватних підприємців. При цьому активно продовжувало розвиватися виноградарство.

У 1915 році Геленджик набуває статусу міста.

Після закінчення Громадянської війни всі курорти Геленджика були націоналізовані і відремонтовані. Курортна база почала активно розвиватися. До кінця 1930-х років тут працювало вже близько 30 санаторіїв і пансіонатів, які брали щорічно до 50 тисяч чоловік. В околицях Геленджика існувало безліч літніх піонерських таборів.

У роки Великої Вітчизняної війни Геленджик став великою госпітальної базою. ВО час окупації Новоросійська Геленджик був прифронтовим містом. Тут дислокувалася безліч військових частин, в тому числі частини Чорноморського флоту. Звідси в 1943 році на «Малу землю» йшов десант майора Куликова.
Після війни розвиток курортної бази Геленджика продовжилося. Тут будуються нові санаторії, поліпшується інфраструктура міста. До кінця 1960-х років кількість місцевих санаторіїв перевищило число сто. Вони могли щорічно приймати до півмільйона відпочиваючих, що дало підставу привласнити Геленджику в 1970 році статус курорту всесоюзного значення.

У 1970/80-і роки в Геленджику будується об'їзна дорога, закладаються дендропарк і парк 40-річчя Перемоги, намивають штучний пляж площею 5,5 га, будуються Палац культури, басейн, будинок морвокзалу, поштамту, а також безліч нових медичних установ.

До кінця 1980-х років Геленджик щорічно приймає вже близько двох мільйонів відпочиваючих.

Після розпаду Радянського Союзу Геленджик, як і багато інші курорти, в 1990-і роки переживає кризу, вихід з якого намітився до кінця 1990-х років.

Розвиток курорту знову активізувалося. Будуються нові готелі, санаторії, розважальні установи, упорядковується територія міста.

У 1996 році Геленджик включений в список особливо охоронюваних природних територій.

У 2004 році в Геленджику почав роботу найбільший в Росії аквапарк «Золота бухта».

Вступив в дію новий парк розваг «Адмірал Врунгель», на схилах Маркотхского хребта заробили дві канатно-крісельні дороги.

Кількість відпочиваючих у порівнянні з радянськими часами значно зменшилася, але тим не менше Геленджик продовжує залишатися в даний час одним з найбільш популярних і перспективних курортів країни, володіючи статусом курорту федерального значення і на рівних змагаючись з іншими чорноморськими курортами.

У 2003 році Геленджик був визнаний кращим курортом Краснодарського краю і другим в Росії містом по впорядкованості.