1. Державне регулювання ринку Основними інструментами державного регулювання ринку є: податки; дотації;...
2. Державне регулювання ринку

Державне регулювання ринку

Основними інструментами державного регулювання ринку є:

• податки;
• дотації;
• фіксовані ціни.

Найбільш цивілізованим інструментом державного регулювання ринку вважаються податки, оскільки вони не обмежують свободу дій економічних агентів і, отже, не порушують функціонування ринкових процесів.

Вплив податків на ринок можна розглянути, наприклад, на введенні акцизного податку. Умовно візьмемо два варіанти:

• а) податок сплачують продавці;
• б) податок сплачують покупці.

Почнемо з першого варіанту. Припустимо, що введений податок на кожну одиницю блага становив Т руб. Припустимо, що до введення податку лінія попиту займала положення D1DD1, a лінія пропозиції - S1S1. Рівноважна ціна становила Р1 (рівноважний обсяг продажів - Q1 (рис. 5.1).

В результаті введення податку відбудеться зсув лінії пропозиції вгору на величину Т, бо для отримання тієї ж суми виручки продавець буде згоден продати дане благо за ціну, яка вище колишньої на величину Т руб. Лінія пропозиції займе положення S2S2. На ринку встановлюється нова рівновага, при якому обсяг продажів скоротиться з Q1 до Q2, ціна для покупців підвищиться з Р- до Р +. Загальна сума податку, що надходить до держбюджету, буде дорівнює площі прямокутника Р + АВР-. Податок, згідно з умовою цього варіанту, сплачують продавці, але тягар податку розподіляється між продавцями і покупцями. Внесок продавців дорівнює площі прямокутника P1CBP-, а внесок покупців - Р + ACP1.

Мал. 5.1. Вплив на ринкову рівновагу акцизного податку при сплаті його продавцями

Другий варіант. Акцизний податок вносять до держбюджету покупці. Покупці будуть згодні купити той же обсяг блага, якщо його ціна без податку буде на Т руб. нижче. В такому випадку покупці заплатять ціну з включенням податку, рівну колишньою ціною. В результаті лінія попиту переміститься вниз на Т (рис. 5.2). Новий обсяг продажів Q2, ціни Р + і Р будуть аналогічними варіанту, коли податок вносять продавці. Отже, не грає ролі той факт, хто виступає безпосереднім платником податку - продавці або покупці. З рис. 5.2 ми бачимо, що і пропорції в розподілі податкового тягаря між продавцями і покупцями залишаються тими ж, що і при сплаті податку продавцями.

Мал. 5.2. Вплив на ринкове равновееіе акцизного податку при сплаті його покупцями

Розподіл податкового тягаря між продавцями і покупцями залежить від співвідношення в нахилах ліній попиту і пропозиції. Чим більше нахил лінії попиту і чим менше нахил лінії пропозиції, тим більша частина податкового тягаря припадає на покупців і тим менша - на продавців (рис. 5.3, а). З рис. 5.3, а видно, що внесок покупців дорівнює площі прямокутника Р + АСР1, а внесок продавців - P1CBP-. На рис. 5.3, б ілюструється протилежне становище, коли більша частина податкового тягаря лягає на продавців і менша - на покупців.

Розглянемо вплив державного регулювання ринку за допомогою дотацій.

Дотація - це негативний податок, або "податок навпаки". Дотація встановлюється або у відсотках до ціни блага, або в абсолютній сумі на одиницю блага. Дотації, як правило, отримують виробники, але можуть отримувати і споживачі.

Мал. 5.3. Вплив акцизного податку на рівноважний обсяг ринку в залежності від нахилів ліній попиту і пропозиції

Припустимо, що лінія попиту і лінія пропозиції спочатку займали положення відповідно D1D1 і S1S1. Рівноважний обсяг продажів дорівнював Q1 а рівноважна ціна - P1 (рис. 5.4).

Мал. 5.4. Вплив на ринкову рівновагу індивідуальній дотації

Припустимо, що введена дотація з держбюджету виробникам даного блага розміром V руб. на кожну одиницю. В результаті відбудеться зсув лінії пропозиції вниз на V руб., Оскільки дотація продавцям буде рівнозначна зниженню їх витрат. Раніше виробники були згодні продати обсяг блага, якщо ціна без дотації буде на V руб. нижче P1. У цьому випадку обсяг продажів зросте до Q2, ціна для покупців знижується до Р-, ціна, отримувана виробниками, підвищується до Р +.

Як і при оподаткуванні, отримана дотація в повному обсязі надходить в розпорядження виробників. Їм дістанеться тільки її частину, інша частина надійде в бюджет покупців.

Аналогічним буде результат і в разі, коли дотацію отримують покупці. Відмінність полягає лише в зсуві на ту ж величину V руб. лінії попиту, а не лінії пропозиції.

Менш придатним засобом державного впливу на ринок є встановлення державою фіксованих цін, бо це зачіпає дію ринкових механізмів, модифікуючи процес досягнення рівноважного стану.

Встановлення державою фіксованих цін. Тут в розпорядженні держави є два способи:

• а) встановлення верхньої ( "стелі") межі цін;
• б) встановлення нижнього ( "статі") межі цін.

Максимально верхня межа ціни (так звана "соціально низька ціна") - це ціна нижче ціни рівноваги. Вона встановлюється з метою захисту інтересів малозабезпечених споживачів даного блага.

Встановлення верхньої межі ціни призводить до дефіциту даного блага, оскільки обсяг попиту перевищує обсяг пропозиції. Більш того, "стелю" цін перетворює цей дефіцит в хронічний, в результаті суспільство змушене вдаватися до раціонування неціновими способами (картки, черги і т. П.). Щоб купити дефіцитне благо, покупці згодні заплатити додаткову ціну, створюючи тим самим умови для виникнення "чорного ринку".

Іншим способом державного регулювання цін виступає встановлення нижньої межі ( "статі") цін, т. Е. Цін вище рівноважного рівня.

Фіксовані ціни, що перевищують ціни рівноваги, встановлюються найчастіше з метою державної підтримки деяких галузей економіки (наприклад сільського господарства, нових наукоємних вітчизняних виробництв) і нерідко при цьому доповнюються обмеженнями у зовнішній торгівлі. На рис. 5.5 ми бачимо, що і при верхньому, і при нижній межі цін обсяг продажів буде нижче рівноважного обсягу QE. У першому випадку буде продано Q'q одиниць блага, у другому - Q "s.

Мал. 5.5. Фіксована ціна

Г.C. Beчкaнoв, Г.P. Beчкaнoвa

Додаткові матеріали по темі Державне регулювання ринку

Мікроекономіка ...

Державне регулювання ринку

Основними інструментами державного регулювання ринку є:

• податки;
• дотації;
• фіксовані ціни.

Найбільш цивілізованим інструментом державного регулювання ринку вважаються податки, оскільки вони не обмежують свободу дій економічних агентів і, отже, не порушують функціонування ринкових процесів.

Вплив податків на ринок можна розглянути, наприклад, на введенні акцизного податку. Умовно візьмемо два варіанти:

• а) податок сплачують продавці;
• б) податок сплачують покупці.

Почнемо з першого варіанту. Припустимо, що введений податок на кожну одиницю блага становив Т руб. Припустимо, що до введення податку лінія попиту займала положення D1DD1, a лінія пропозиції - S1S1. Рівноважна ціна становила Р1 (рівноважний обсяг продажів - Q1 (рис. 5.1).

В результаті введення податку відбудеться зсув лінії пропозиції вгору на величину Т, бо для отримання тієї ж суми виручки продавець буде згоден продати дане благо за ціну, яка вище колишньої на величину Т руб. Лінія пропозиції займе положення S2S2. На ринку встановлюється нова рівновага, при якому обсяг продажів скоротиться з Q1 до Q2, ціна для покупців підвищиться з Р- до Р +. Загальна сума податку, що надходить до держбюджету, буде дорівнює площі прямокутника Р + АВР-. Податок, згідно з умовою цього варіанту, сплачують продавці, але тягар податку розподіляється між продавцями і покупцями. Внесок продавців дорівнює площі прямокутника P1CBP-, а внесок покупців - Р + ACP1.

Рис. 5.1. Вплив на ринкову рівновагу акцизного податку при сплаті його продавцями

Другий варіант. Акцизний податок вносять до держбюджету покупці. Покупці будуть згодні купити той же обсяг блага, якщо його ціна без податку буде на Т руб. нижче. В такому випадку покупці заплатять ціну з включенням податку, рівну колишньою ціною. В результаті лінія попиту переміститься вниз на Т (рис. 5.2). Новий обсяг продажів Q2, ціни Р + і Р будуть аналогічними варіанту, коли податок вносять продавці. Отже, не грає ролі той факт, хто виступає безпосереднім платником податку - продавці або покупці. З рис. 5.2 ми бачимо, що і пропорції в розподілі податкового тягаря між продавцями і покупцями залишаються тими ж, що і при сплаті податку продавцями.

Рис. 5.2. Вплив на ринкове равновееіе акцизного податку при сплаті його покупцями

Розподіл податкового тягаря між продавцями і покупцями залежить від співвідношення в нахилах ліній попиту і пропозиції. Чим більше нахил лінії попиту і чим менше нахил лінії пропозиції, тим більша частина податкового тягаря припадає на покупців і тим менша - на продавців (рис. 5.3, а). З рис. 5.3, а видно, що внесок покупців дорівнює площі прямокутника Р + АСР1, а внесок продавців - P1CBP-. На рис. 5.3, б ілюструється протилежне становище, коли більша частина податкового тягаря лягає на продавців і менша - на покупців.

Розглянемо вплив державного регулювання ринку за допомогою дотацій.

Дотація - це негативний податок, або "податок навпаки". Дотація встановлюється або у відсотках до ціни блага, або в абсолютній сумі на одиницю блага. Дотації, як правило, отримують виробники, але можуть отримувати і споживачі.

Рис. 5.3. Вплив акцизного податку на рівноважний обсяг ринку в залежності від нахилів ліній попиту і пропозиції

Припустимо, що лінія попиту і лінія пропозиції спочатку займали положення відповідно D1D1 і S1S1. Рівноважний обсяг продажів дорівнював Q1 а рівноважна ціна - P1 (рис. 5.4).

Рис. 5.4. Вплив на ринкову рівновагу індивідуальній дотації

Припустимо, що введена дотація з держбюджету виробникам даного блага розміром V руб. на кожну одиницю. В результаті відбудеться зсув лінії пропозиції вниз на V руб., Оскільки дотація продавцям буде рівнозначна зниженню їх витрат. Раніше виробники були згодні продати обсяг блага, якщо ціна без дотації буде на V руб. нижче P1. У цьому випадку обсяг продажів зросте до Q2, ціна для покупців знижується до Р-, ціна, отримувана виробниками, підвищується до Р +.

Як і при оподаткуванні, отримана дотація в повному обсязі надходить в розпорядження виробників. Їм дістанеться тільки її частину, інша частина надійде в бюджет покупців.

Аналогічним буде результат і в разі, коли дотацію отримують покупці. Відмінність полягає лише в зсуві на ту ж величину V руб. лінії попиту, а не лінії пропозиції.

Менш придатним засобом державного впливу на ринок є встановлення державою фіксованих цін, бо це зачіпає дію ринкових механізмів, модифікуючи процес досягнення рівноважного стану.

Встановлення державою фіксованих цін. Тут в розпорядженні держави є два способи:

• а) встановлення верхньої ( "стелі") межі цін;
• б) встановлення нижнього ( "статі") межі цін.

Максимально верхня межа ціни (так звана "соціально низька ціна") - це ціна нижче ціни рівноваги. Вона встановлюється з метою захисту інтересів малозабезпечених споживачів даного блага.

Встановлення верхньої межі ціни призводить до дефіциту даного блага, оскільки обсяг попиту перевищує обсяг пропозиції. Більш того, "стелю" цін перетворює цей дефіцит в хронічний, в результаті суспільство змушене вдаватися до раціонування неціновими способами (картки, черги і т. П.). Щоб купити дефіцитне благо, покупці згодні заплатити додаткову ціну, створюючи тим самим умови для виникнення "чорного ринку".

Іншим способом державного регулювання цін виступає встановлення нижньої межі ( "статі") цін, т. Е. Цін вище рівноважного рівня.

Фіксовані ціни, що перевищують ціни рівноваги, встановлюються найчастіше з метою державної підтримки деяких галузей економіки (наприклад сільського господарства, нових наукоємних вітчизняних виробництв) і нерідко при цьому доповнюються обмеженнями у зовнішній торгівлі. На рис. 5.5 ми бачимо, що і при верхньому, і при нижній межі цін обсяг продажів буде нижче рівноважного обсягу QE. У першому випадку буде продано Q'q одиниць блага, у другому - Q "s.

Рис. 5.5. Фіксована ціна

Г.C. Beчкaнoв, Г.P. Beчкaнoвa

Додаткові матеріали по темі Державне регулювання ринку

Мікроекономіка ...

Державне регулювання ринку

Основними інструментами державного регулювання ринку є:

• податки;
• дотації;
• фіксовані ціни.

Найбільш цивілізованим інструментом державного регулювання ринку вважаються податки, оскільки вони не обмежують свободу дій економічних агентів і, отже, не порушують функціонування ринкових процесів.

Вплив податків на ринок можна розглянути, наприклад, на введенні акцизного податку. Умовно візьмемо два варіанти:

• а) податок сплачують продавці;
• б) податок сплачують покупці.

Почнемо з першого варіанту. Припустимо, що введений податок на кожну одиницю блага становив Т руб. Припустимо, що до введення податку лінія попиту займала положення D1DD1, a лінія пропозиції - S1S1. Рівноважна ціна становила Р1 (рівноважний обсяг продажів - Q1 (рис. 5.1).

В результаті введення податку відбудеться зсув лінії пропозиції вгору на величину Т, бо для отримання тієї ж суми виручки продавець буде згоден продати дане благо за ціну, яка вище колишньої на величину Т руб. Лінія пропозиції займе положення S2S2. На ринку встановлюється нова рівновага, при якому обсяг продажів скоротиться з Q1 до Q2, ціна для покупців підвищиться з Р- до Р +. Загальна сума податку, що надходить до держбюджету, буде дорівнює площі прямокутника Р + АВР-. Податок, згідно з умовою цього варіанту, сплачують продавці, але тягар податку розподіляється між продавцями і покупцями. Внесок продавців дорівнює площі прямокутника P1CBP-, а внесок покупців - Р + ACP1.

Рис. 5.1. Вплив на ринкову рівновагу акцизного податку при сплаті його продавцями

Другий варіант. Акцизний податок вносять до держбюджету покупці. Покупці будуть згодні купити той же обсяг блага, якщо його ціна без податку буде на Т руб. нижче. В такому випадку покупці заплатять ціну з включенням податку, рівну колишньою ціною. В результаті лінія попиту переміститься вниз на Т (рис. 5.2). Новий обсяг продажів Q2, ціни Р + і Р будуть аналогічними варіанту, коли податок вносять продавці. Отже, не грає ролі той факт, хто виступає безпосереднім платником податку - продавці або покупці. З рис. 5.2 ми бачимо, що і пропорції в розподілі податкового тягаря між продавцями і покупцями залишаються тими ж, що і при сплаті податку продавцями.

Рис. 5.2. Вплив на ринкове равновееіе акцизного податку при сплаті його покупцями

Розподіл податкового тягаря між продавцями і покупцями залежить від співвідношення в нахилах ліній попиту і пропозиції. Чим більше нахил лінії попиту і чим менше нахил лінії пропозиції, тим більша частина податкового тягаря припадає на покупців і тим менша - на продавців (рис. 5.3, а). З рис. 5.3, а видно, що внесок покупців дорівнює площі прямокутника Р + АСР1, а внесок продавців - P1CBP-. На рис. 5.3, б ілюструється протилежне становище, коли більша частина податкового тягаря лягає на продавців і менша - на покупців.

Розглянемо вплив державного регулювання ринку за допомогою дотацій.

Дотація - це негативний податок, або "податок навпаки". Дотація встановлюється або у відсотках до ціни блага, або в абсолютній сумі на одиницю блага. Дотації, як правило, отримують виробники, але можуть отримувати і споживачі.

Рис. 5.3. Вплив акцизного податку на рівноважний обсяг ринку в залежності від нахилів ліній попиту і пропозиції

Припустимо, що лінія попиту і лінія пропозиції спочатку займали положення відповідно D1D1 і S1S1. Рівноважний обсяг продажів дорівнював Q1 а рівноважна ціна - P1 (рис. 5.4).

Рис. 5.4. Вплив на ринкову рівновагу індивідуальній дотації

Припустимо, що введена дотація з держбюджету виробникам даного блага розміром V руб. на кожну одиницю. В результаті відбудеться зсув лінії пропозиції вниз на V руб., Оскільки дотація продавцям буде рівнозначна зниженню їх витрат. Раніше виробники були згодні продати обсяг блага, якщо ціна без дотації буде на V руб. нижче P1. У цьому випадку обсяг продажів зросте до Q2, ціна для покупців знижується до Р-, ціна, отримувана виробниками, підвищується до Р +.

Як і при оподаткуванні, отримана дотація в повному обсязі надходить в розпорядження виробників. Їм дістанеться тільки її частину, інша частина надійде в бюджет покупців.

Аналогічним буде результат і в разі, коли дотацію отримують покупці. Відмінність полягає лише в зсуві на ту ж величину V руб. лінії попиту, а не лінії пропозиції.

Менш придатним засобом державного впливу на ринок є встановлення державою фіксованих цін, бо це зачіпає дію ринкових механізмів, модифікуючи процес досягнення рівноважного стану.

Встановлення державою фіксованих цін. Тут в розпорядженні держави є два способи:

• а) встановлення верхньої ( "стелі") межі цін;
• б) встановлення нижнього ( "статі") межі цін.

Максимально верхня межа ціни (так звана "соціально низька ціна") - це ціна нижче ціни рівноваги. Вона встановлюється з метою захисту інтересів малозабезпечених споживачів даного блага.

Встановлення верхньої межі ціни призводить до дефіциту даного блага, оскільки обсяг попиту перевищує обсяг пропозиції. Більш того, "стелю" цін перетворює цей дефіцит в хронічний, в результаті суспільство змушене вдаватися до раціонування неціновими способами (картки, черги і т. П.). Щоб купити дефіцитне благо, покупці згодні заплатити додаткову ціну, створюючи тим самим умови для виникнення "чорного ринку".

Іншим способом державного регулювання цін виступає встановлення нижньої межі ( "статі") цін, т. Е. Цін вище рівноважного рівня.

Фіксовані ціни, що перевищують ціни рівноваги, встановлюються найчастіше з метою державної підтримки деяких галузей економіки (наприклад сільського господарства, нових наукоємних вітчизняних виробництв) і нерідко при цьому доповнюються обмеженнями у зовнішній торгівлі. На рис. 5.5 ми бачимо, що і при верхньому, і при нижній межі цін обсяг продажів буде нижче рівноважного обсягу QE. У першому випадку буде продано Q'q одиниць блага, у другому - Q "s.

Рис. 5.5. Фіксована ціна

Г.C. Beчкaнoв, Г.P. Beчкaнoвa

Додаткові матеріали по темі Державне регулювання ринку

Мікроекономіка ...