«БезТТНние» перевезення: як захистити витрати і податковий кредит з ПДВ

Чого гріха таїти, при проведенні перевірок податківці дуже часто дивляться на наявність ТТН. А відсутність ТТНок або навіть їх оформлення з помилками вважають достатньою підставою для того, щоб «викосити» в податковому обліку всі «безТТНние» витрати. Причому під «ніж» потрапляють не тільки витрати на транспортування, але навіть витрати на придбання товарів і податковий кредит з ПДВ. Розберемося, коли контролери явно не праві і як доводиться боротися з їх свавіллям, а коли причіпки контролерів не так вже й безпідставні. А почнемо з податковоприбутковому проблем з витратами, які не підтвердженими ТТН.

«БезТТНние» витрати і податок на прибуток

Витрати на придбання товарів. Припустимо, підприємство придбало партію товару. Доставка його здійснювалася автотранспортом, однак свого примірника ТТН у покупця з якоїсь причини немає. Що в такому випадку загрожує підприємству-покупцеві?

Головний податковий орган давненько погодився з тим, що ТТН не має відношення до витрат на придбання товарів (див. Лист Міндоходов від 19.09.2013 р № 11569/6 / 99-99-22-01-03-15 / 1128). Та ж думка в кілька завуальованій формі прозвучала в листі ГУ УКРІНФОРМ в Рівненській області від 15.06.2016 р № 1 456/10 / 17-00-12-02-10. Тут податківці прийшли до висновку, що

І ні слова про витрати на покупку ТМЦ!

Виходить, в розглянутій нами ситуації проблем у покупця бути не повинно. Але, на жаль, як це нерідко буває, теорія виникає певна розбіжність з практикою. Дуже часто податківці на місцях розглядають відсутність ТТН в таких випадках як підтвердження того, що товар фактично поставлений не був. Звідси вони приходять до висновку про фіктивність угоди і відсутності реального характеру господарської операції. Як наслідок таких висновків - в актах перевірки контролери «знімають» податкові витрати в сумі собівартості придбаних товарів.

Аргументують свою позицію податківці посиланням на п.п. 134.1.1 , п. 44.1 ПКУ . Нагадаємо, перший з них говорить про те, що об'єкт оподаткування податком на прибуток визначається виходячи з бухгалтерського фінансового результату до оподаткування, збільшеного / зменшеного на податкові різниці. У свою чергу другий - наказує вести облік доходів, витрат та інших податкових показників на підставі первинних документів. При цьому формувати показники податкової звітності на підставі даних, не підтверджених відповідною первинкою, строго-настрого заборонено.

Тобто, по суті первинні документи лежать в основі бухобліку, на який, в свою чергу, спирається облік податковий. Тому якщо ТТН немає (або вона оформлена з помилками), то, як вважають податківці, ні достатнього документального підтвердження господарської операції. Це означає, вона не має права «світитися» ні в бухгалтерському, ні, тим більше, в податковому обліку.

Ми з таким підходом, звичайно ж, погодитися не можемо. Безперечно, під час перевезення вантажів автомобільним транспортом на договірних умовах ТТН оформляти обов'язково. Однак

Наприклад, реальність витрат на покупку ТМЦ в залежності від ситуації можуть підтверджувати також видаткові накладні, закупівельні акти та інші первинні документи. Головна умова - такі документи повинні бути складені у повній відповідності до вимог ст. 9 Закону про бухоблік . Іншими словами, при наявності інших правильно оформлених первинних документів (крім ТТН) говорити про фіктивність угоди і нереальності госпоперацій немає достатніх підстав.

На жаль, вірогідність, що податківці прислухаються до аргументів платників податків під час перевірки, невелика. Підтвердження тому - досить велика судова практика. Тому якщо ви зіткнетеся з посяганням контролерів на ваші «безТТНние» витрати на придбання товарів, вам нічого іншого не залишиться, як відстоювати свою правоту в суді. І тут хороша новина: в судових розглядах за позовами підприємств, «постраждалих» від подібної фіскальної позиції контролерів, суди часто стають на бік платників податків. Отже, про що говорить судова практика?

1. ТТН підтверджує операції з надання послуг перевезення, а не факт придбання товарів. Тобто ТТН враховується тільки при проведенні розрахунків за перевезення вантажу, а не за поставлений товар. Отже, відсутність ТТН потрібно розглядати як порушення правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, але не як порушення податкового законодавства. Звідси наступний висновок.

2. Саме по собі відсутність ТТН (як варіант, оформлення її з помилками) при наявності документів, які підтверджують фактичне отримання товару і його використання у своїй госпдіяльності, не може свідчити про нереальність господарської операції.

3. Факт поставки товарів, т. Е. Реальність господарської операції, крім ТТН, може бути підтверджений такими документами: договорами купівлі-продажу, податковими та видатковими накладними, закупівельними актами, документами на оплату, рахунками, дорученнями, а також документами, що підтверджують подальшу реалізацію товарів або їх використання в госпдіяльності. Саме ці документи в суді послужать обгрунтуванням того, що придбання товарів фактично відбулося, т. Е. Мало місце фактичне рух активів або зміни у власному капіталі або зобов'язаннях підприємства. Такий перелік підтверджуючих документів, як правило, фігурує в судових рішеннях (постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2017 у справі № 804/1239/17, Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2017 у справі № 820 / +1124 / 17, Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2017 у справі № 810/5444/15, Донецького окружного адміністративного суду від 24.04.2017 у справі № 805/4960/16-а і т. д.).

Крім того, схожі висновки можна знайти і в судовій практиці Вищого адміністративного суду України (див. Наприклад, визначення ВАСУ від 14.07.2016 р № К / 800/8404/16, від 14.03.2017 р № К / 800/26970 / 15, від 21.03.2017 р № К / 800/14009/15).

Отже, що ж виходить? Для відображення в податковому обліку витрат на придбання товарів ТТН документ бажаний, але зовсім не обов'язковий. Тому

Якщо ТТН раптом не виявилося, а претензії податківців тут як тут, ваша головна задача - довести за допомогою інших первинних документів реальність господарської операції. І тоді навіть за відсутності ТТН суд (якщо не першої інстанції, то апеляційної або вищої) з великою часткою ймовірності стане на ваш бік.

Витрати на транспортування. Дещо складніше справа йде з «безТТНнимі» витратами на транспортування. Якщо з тим, що право на відображення витрат по придбаних товарах не залежить від наявності ТТН, податківці хоч і знехотя, але іноді погоджуються, то по транспортним витратам їх позиція непохитна.

На думку контролерів, ТТН є єдиним підтверджуючим документом з автотранспортних перевезень. Тому відсутність ТТН позбавляє платника права відобразити витрати на придбання автотранспортних послуг при формуванні собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (див. Консультацію податківців в категорії 102.02 ЄБПЗ).

В обгрунтування своєї позиції контролери посилаються на ч. 1 ст. 9 Закону про бухоблік , Згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Після цього вони звертаються до визначень ТТН і товарно-транспортної документації в Правилах № 363 і Переліку № 207 , Що встановлює, які документи необхідно мати водію при перевезенні вантажів. Узагальнюючи вимоги всіх цих документів, податківці приходять до висновку, що транспортні витрати без ТТН є непідтвердженими, а значить, їх не можна відображати в бухгалтерському та податковому обліку.

Ті ж думки податківці озвучували і раніше в листі Міндоходов від 19.09.2013 р № 11569/6 / 99-99-22-01-03-15 / 1128, а також в листі ГУ Міндоходов в м.Києві від 08.05.2014 р . № 4151/10 / 26-15-11-01-06.

Ми, звичайно ж, не заперечуємо той факт, що з точки зору Правил № 363 складання ТТН в деяких випадках є обов'язковим. Тому настійно рекомендуємо складати ТТН при перевезенні ТМЦ на договірних підставах (т. Е. Коли здійснюється перевезення товару, право власності на який належить іншому суб'єкту господарювання).

У той же час наявність ТТН має хвилювати не стільки податківців, скільки співробітників патрульної поліції, які можуть зупинити автомобіль і попросити у водія документи на товар, що перевозиться. А ось податківцям переоцінювати її роль для податкового обліку не мало б бути. Адже ПКУ не встановлює «поіменний» перелік обов'язкових первинних документів. За ідеєю, що підтверджує витрати первинним документом може бути будь-який документ, який відповідає вимогам ст. 9 Закону про бухоблік . Отже, функцію документа, що підтверджує транспортні витрати, цілком може виконувати, наприклад, акт наданих послуг. Цим актом комплекті з договором на надання транспортних послуг, а також з платіжними дорученнями на їх оплату, на наш погляд, цілком достатньо для того, щоб факт надання транспортних послуг можна було вважати документально підтвердженим.

Однак, з огляду на непохитність податківців в цьому питанні, сподіватися на те, що наші аргументи матимуть якусь дію, на жаль, не доводиться.

Можна було б апелювати до судової практики, а й суди, як ви пам'ятаєте, практично в один голос називають ТТН документом, що підтверджує факт перевезення вантажу (див. Згадані нами раніше постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2017 у справі № 804 / 1239/17, Харківського окружного адміністративного суду від 26.04.2017 у справі № 820/1124/17, Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2017 у справі № 810/5444/15 і т. д.). Звичайно ж, є на цей рахунок і сприятливі для платників податків судові прецеденти. Наприклад, в постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 у справі № 820/5088/16 з цього приводу говориться, що «... відсутність ТТН не дає суду обґрунтованих підстав для висновку про відсутність факту транспортування товарів, оскільки надані суду документи первинного обліку встановлюють виконання умов угод, за якими проведено нарахування ».

Однак, поклавши руку на серце, скажімо, що шанси відстояти в суді транспортні витрати значно нижче, ніж у випадку з витратами на придбання ТМЦ ☹.

ТТН і податковий кредит з ПДВ

З ПДВ, на щастя, все трохи простіше, ніж з податком на прибуток. Вся справа в тому, що ПКУ дуже чітко окреслює перелік документів, які дають право платнику податку на податковий кредит (ПК) з ПДВ. Перш за все це, звичайно ж, правильно оформлена і своєчасно зареєстрована в ЕГРН податкова накладна ( п.п. 201.10 ПКУ ). Крім того, як ви пам'ятаєте, в окремих випадках підставою для нарахування податкового кредиту без оформлення ПН можуть бути документи, перераховані в п. 201.11 ПКУ (В тому числі касові чеки на суму покупки не більше 200 грн. Без ПДВ). Наявність або відсутність інших документів, що не згаданих в ПКУ, не може бути підставою для позбавлення платника податків його законного права на податковий кредит. Тому:

В принципі, не заперечують проти цього і податківці, про що говорять висновки з їх листів від 19.09.2013 р № 11569/6 / 99-99-22-01-03-15 / 1128 і від 08.05.2014 р № 4151 / 10 / 26-15-11-01-06. А тепер, після 01.07.2017 р, з появою норми про «залізну» право на податковий кредит за наявності зареєстрованої ПН і зовсім питань бути не повинно (докладніше про цю норму см. «Податки та бухгалтерський облік» 2017, № 60, с. 10 ).

У той же час в реєстрі судових рішень можна знайти чимало справ за позовами підприємств до податківців, які в ході перевірки «зрізають» суми податкового кредиту з ПДВ по «безТТНним» товарам. Радує, що в більшості випадків чаша терезів Феміди знову-таки схиляється на бік платників податків. Наприклад, в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2017 у справі № 804/1239/17 суд прийшов до висновку, що наявність ТТН не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит, оскільки законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажів (товару) або їх недоліки з наслідком формування бази оподаткування ПДВ. Схожі висновки можна знайти і в багатьох інших судових рішеннях (див. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24.04.2017 у справі № 805/4960/16-а, визначення ВАСУ від 14.07.2016 р № К / 800/8404 / 16, від 14.03.2017 р № К / 800/26970/15, від 21.03.2017 р № К / 800/14009/15 і т. д.). Тут судді також підкреслюють, що оскільки транспортна документація підтверджує операцію з надання транспортних послуг, а не факт придбання товарів, то відсутність ТТН при наявності документів, що підтверджують фактичне отримання ТМЦ та їх використання в госпдіяльності, не може бути достатньою підставою для позбавлення платника податків права на отримання ПК з ПДВ.

Ясна річ, що не позбавить вас права на податковий кредит і ТТН, оформлена з помилками, природно, при наявності правильно оформлених податкових накладних (див., Наприклад, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.06.2017 у справі № 815/6421/16 ).

Однак завжди пам'ятайте: щоб убезпечити себе від претензій податківців і можливих звинувачень в фіктивності угоди, обов'язково необхідна наявність інших документів, що підтверджують реальність здійснення господарської операції. Такими документами можуть бути: договори, видаткові накладні, акти виконаних робіт, рахунки, платіжні документи і т. Д. Якщо ж реальність операції вам довести не вдасться, тоді й право на податковий кредит суд за вами не визнає (постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2015 у справі № 815/5949/14, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 у справі № 808/1946/16).

Що в такому випадку загрожує підприємству-покупцеві?
Отже, про що говорить судова практика?
Отже, що ж виходить?