10.09.2016

Олександр Дембич про те, що найголовніше сьогодні в містобудуванні - це «правило доречності»

Завкафедрою містобудування та планування сільських населених місць факультету архітектури КГАСУ Олександр Дембич в статті для «БІЗНЕС Online» на хвилі дискусії, піднятою на минулому тижні Рустамом Мінніхановим, міркує про те, що заважає творчості архітекторів, чи потрібно узгоджувати проекти і який досвід США та Ізраїлю в даній сфері необхідно переймати Росії.

«ТРЕБА, ЩОБ ДЕШЕВІ ЖИТЛО сягає внутрішньодворових та внутрішньоквартальних ПРОСТОРУ»

Одна з причин нудною архітектури - це економія грошей. Кожен забудовник намагається максимально менше витрачати на будівництво, щоб у нього була різниця між продажною ціною квартир і витратами на будівництво. Але житло адже є різних категорій - є житло для малозабезпечених верств населення, є - для середніх, є - для багатих. Якщо ми хочемо, щоб якісь вулиці у нас були дуже репрезентативними, ми повинні зводити житло хоча б середнього рівня. Тоді воно буде продаватися дорожче, ніж житло для менш забезпечених людей. В цьому випадку можна буде витрати на проектні та будівельні роботи зробити побільше, тоді житло буде більш ефектним. Це один із способів і одна з причин - треба грамотно розподіляти житло.

Тут дуже важлива містобудівна політика - де яке житло розміщується. У нас часто буває, що замовник отримує земельну ділянку для житлової забудови, хоче побудувати якомога дешевше, забити туди багато маленьких дешевих квартир і за рахунок цього підвищити свій економічний результат. Треба, щоб таке житло йшло кудись у внутрішньодворові, внутрішньоквартальні простору, а на першу лінію виходило більш репрезентативне житло. Це як раз містобудівна політика. Це ще одна причина.

Інша причина - можна і відносно дешеве житло вирішувати досить цікаво і красиво, це вже залежить від професіоналізму проектувальників, які цим займаються. Я вже говорив і газеті «БІЗНЕС Online», що професіоналізм проектувальників треба встановлювати через профстандарти і національну рамку кваліфікацій, яка в Росії прийнята і узаконена. Є вимога, щоб це відбувалося. А у нас все ходять погоджувати ескізи, це неправильно. Потрібно, щоб до проектів допускалися люди, які мають право підписувати проект, мають відповідний рівень кваліфікації, підтверджується сертифікатом, який вони повинні отримувати в центрах оцінки кваліфікації, як передбачено законом. Це так повинно бути. А не так, що неважливо, хто проектує, головне - узгоджувати! Це неправильний підхід, ніде в світі такого підходу немає.

Фото: Сергій Єлагін

Тоді для творчості відкриється набагато більше можливостей, в управлінні архітектури їх не будуть причісувати під одну гребінку, і в такому випадку будівлі стануть більш різноманітними, буде відчуватися творчий почерк різних фахівців. Але всі вони будуть кваліфіковані та сертифіковані, тобто це не буде так, що «аби хто з вулиці малював вдома». І це правильний шлях, весь світ йде по ньому. Я думаю, що якщо ми підемо цим шляхом, то скоро отримаємо більш різноманітну цікаву архітектуру.

Але звинувачувати в усьому лише управління архітектури було б неправильним. Адже вони теж борються з поганою архітектурою. Але вони витягають на якийсь такий середній рівень, тобто позбавляють нас від поганих рішень, але в той же час підстригають і дуже хороші. Звідси виходить одноманітно і схоже. Тому що коли одна людина або вузька група людей всіх рецензує, то вони, природно, підлаштовують це під свої погляди. Звідси і немає різноманітності.

Наша біда ще й в тому, що управління архітектури намагається робити архітектуру мінімалістичними методами. Мінімалізм - досить поширений в Європі стиль, і вони його просувають.

У нас є правило землекористування забудови, в яких всі регламенти прописані, а от якість архітектурного проекту повинен засвідчувати сертифікатом. Якщо людина - професіонал, якщо отримав сертифікат, то він зробить хороший проект. А якщо він непрофесіонал, то може зробити хороший проект випадково, а може і не зробити. Узгодження цих ескізних проектів, яке ми зараз проводимо, треба розглядати в дуже обмежених ситуаціях. Дійсно, є якісь ділянки особливо цінної для міста території. Ось тільки для них проекти і треба переглядати комісіями професіоналів-експертів (знову ж)! У нас є потрійне сито - «Гражданпроект», позавідомча комісія при мерії і комісія при президенті. Але професіоналів в цих комісіях, в міськраді дуже мало. Тому рішення-то приймаються далеко не завжди компетентними людьми. До речі кажучи, коли я був на останній комісії у президента Татарстану, він сам говорив про те, що тут головне слово повинне належати професійним, хорошим архітекторам.

Фото: Сергій Єлагін

«ПЕРІОД, коли панувала ЯКОЮСЬ АРХІТЕКТУРНИЙ СТИЛЬ, ПІШОВ У МИНУЛЕ»

Серед молодих студентів теж є талановиті хлопці-архітектори. Але архітектура - це досить складний вид діяльності. Ми провели один невеличкий експеримент. У Німеччині майже щорічно видаються такі збірники, куди збирають 200 - 300 кращих архітектурних проектів зі всіх країн світу. Там завжди наводяться короткі відомості про проектувальників. Ми проаналізували три або чотири збірки (в кожному з них по 150 - 200 проектів, відповідно, архітекторів стільки ж). Так ось з трьох збірок кращих проектів світу у мене набралося 11 чоловік молодший за 35 років. Все решта - старше! Тому що архітектура - це не тільки закінчити університет і отримати диплом, але ще потрібно і велику практику пройти, набратися досвіду, тільки тоді виходять дійсно хороші проекти. Адже це не Відгадайка, коли людина може випадково вгадати хороше рішення. Це вдається з досвідом. Тому навіть тим талановитим, які є, для того, щоб вони могли робити якісні проекти, обов'язково потрібно проходити хорошу практику 5 - 7 років. Не дарма ж в деяких країнах - і в США, і в Ізраїлі - мало того, що ти закінчив вуз, мало того, що ти повинен років п'ять проходити практику, ти ще потім повинен скласти кваліфікаційні іспити.

Але це все перспектива на майбутнє. А що робити вже з наявною нудною архітектурою? По-перше, можна робити ремонти фасадів. Адже навіть якщо вони просто добре акуратно облицьовані чимось, то вже будуть мати пристойний вигляд. Можна їх фарбувати ... Це дозволяє трохи поліпшити їх зовнішній вигляд, але будинок, звичайно ж, вже не перебудуєш. Не дарма один знаменитий американський архітектор сказав, що потрібно садити зелень, якщо вже архітектура не вдалася, потрібно посадити навколо таких будинків дерева і заховати їх архітектуру. Це дуже хороший і дієвий спосіб. Треба облаштовувати територію, садити дерева, можна трошки пофарбувати ці будинки, трохи їх подреставріровав - і, в принципі, вони будуть пристойно виглядати.

Фото: Сергій Єлагін

Іноді в архітектуру втручається політика. У Росії традиційно архітектурний стиль уособлює режим - сталінські будинки, хрущовки і т. Д. Але ж чому втручається політика? Насправді правителі хочуть, щоб місто було дійсно гарним, привабливим, щоб відрізнявся від інших міст Росії, щоб було чим пишатися. Адже їм це потрібно. Вони в силу своїх можливостей і намагаються якось поліпшити все це. Але оскільки в цій справі вони не професіонали, то діють так, як їм здається. І Рустам Мінніханов на останньому засіданні сказав, що архітектори повинні цим займатися серйозніше.

Період, коли панував якийсь архітектурний стиль - сталінський класицизм або модернізм, пішов в минуле через змінену життя суспільства. Зараз інформація дуже швидко стала доступна всім. Тому йде перелив модних течій з однієї країни в іншу, все змінюється. Сьогодні немає панівних стилів.

В архітектурі можна використовувати будь-який стиль, головне, щоб він був доречний в тому конкретному місці. Правило доречності - це найголовніше правило в містобудуванні сьогодні. Є місця, де треба ставити неординарні, яскраві об'єкти, а є місця, де, навпаки, потрібно працювати дуже скромно, щоб не зіпсувати сформоване міське картину. І тут якраз багато що залежить від досвіду і майстерності архітектора. Він повинен вибрати правильну позицію.

Олександр Дембич