Коли в жовтні 2012 року після засідання президентської комісії з паливно-енергетичного комплексу було прийнято рішення проводити експансію на східний ринок, Газпром, під тиском Путіна, підписався на ін'єкцію повільно діючої отрути. І ось зараз токсини вражають національне надбання Росії, заганяючи і без того неефективну держкомпанію в боргову яму. З кожним роком стає все більш очевидним, що багатообіцяючий і гучний проект «Сила Сибіру» більше нагадує валізу без ручки: нести важко і кинути шкода.

Кремль і прийняття рішень

Як же так вийшло, що за свідомо збитковому, дорогому і нерентабельному проекту було прийнято інвестиційне рішення. Про це в одному зі своїх виступів розповів міжнародний нафтогазовий аналітик Михайло Крутіхін. За його словами, «це до неподобства просто, як, втім, багато в нашій країні». 23 жовтня 2012 року на засіданні комісії з ПЕК, президент країни сказав те, що ніколи до цього не говорив. Він раптом завів мову про сланцевої революції, диверсифікації постачальників на Заході, енергозбереженні та енергоефективності світової економіки. Цілком можливо, продовжував Путін, ми не зможемо продати на традиційних ринках стільки газу, скільки розраховували, а зі своїм зрідженим природним газом ми можемо не встигнути і програти гонку США і Канаді. Багато фахівців були шоковані подібними одкровеннями президента, але знайшли в них раціональне зерно.

У деяких економістів і аналітиків з'явився оптимізм: нарешті-то керівництво країни прокинулося, усвідомило, що газова галузь потребує реформ і тепер-то вже точно будуть прийняті важливі структурні рішення. Зайшла навіть мова про оптимізацію роботи з газовим сектором і, страшно сказати, реформуванні Газпрому!

Але, як розповідають, натомість Володимир Путін викликав до себе в кабінет старого пітерського друга Олексія Міллера і дав йому вказівку прискорити прийняття інвестиційних рішень по східній програмі, які затягувалися чотири роки.

«Ми повинні вийти на східний ринок, незважаючи ні на які витрати - це політичне завдання», - напучував президент главу газової монополії.

Так і з'явився грандіозний проект «Сила Сибіру».

Кидок на Схід, але при чому тут Небраска?

Де Небраска і де Якутія? Чому саме ТОВ «Газпром видобуток Небраска» було доручено розробляти Чаяндінское родовище на півдні Якутії, яке в майбутньому повинне стати основним постачальником газу в Китай?

І.Крутіков

Відповідь проста. Головна мета: мінімізація витрат і залучення готових фахівців. У Газпромі вирішили використовувати налагоджений виробничий і кадровий потенціал однієї з найбільш низьковитратних «дочок». Наприклад, рівень зарплат у листопадових газовиків на 20-30% нижче, ніж, припустимо, у їхніх колег з Надима і Нового Уренгоя.

Але мінімізація витрат - це одне, а для освоєння незліченних східних інвестицій головним газпромівським підрядникам потрібен був своя людина. Ось тут-то і знадобився Ігор Крутиков. Спостерігачі стверджують, що він потрапив на посаду генерального директора ТОВ «Газпром видобуток Небраска» зовсім не випадково.

Г.Тімченко і А.Ротенберг (зліва направо)

Всі останні роки трудова діяльність пана Крутікова була тісно пов'язана з грандіозними газпромівськими будівництвами. З 2008 по 2013 рік він працював заступником генерального директора з капітального будівництва в надимської «дочці» Газпрому, де курирував освоєння Бованенковского нафтогазоконденсатного родовища на півострові Ямал. Саме тоді перші самі жирні будівельні підряди від Газпрому отримали компанії «Стройтрансгаз» і «Стройгазмонтаж».

Мабуть головним підрядникам країни припало до душі співпрацю з Крутіковим, і разом з початком освоєння перспективних контрактів, він був призначений «генералом» в Небраска.

Чи варто дивуватися, що основні підряди на будівництво «Сили Сибіру» без конкурсу отримали пітерські друзі Путіна - Геннадій Тимченко, який володіє АТ «Стройтрансгаз» і Аркадій Ротенберг, власник ТОВ «Стройгазмонтаж».

Політика в Росії живе окремо від економіки

Сьогодні фахівці з посмішкою згадують, як в травні 2014 року в Шанхаї народився документ про постачання до Китаю 38 млрд. М3 газу на рік. Кажуть, що ще за 20 хвилин до підписання він іменувався меморандумом про взаєморозуміння, але перетворився в контракт. Чому так сталося?

Е.Бурмістрова

Компанію ТОВ «Газпром експорт» очолює Олена Бурмістрова, яка з російської сторони керувала переговорною групою в Шанхаї. За деякими даними, вона зробила таку карколомну кар'єру тому, що змогла умовити китайських товаришів назвати документ контрактом, мовляв, Володимиру Володимировичу приємно буде. Так що фактично це не контракт. У ньому немає, наприклад, мови про ціну російського газу для Китаю. Домовилися, що вона буде визначена за поточною вартістю нафтопродуктів на ринку.

«Хотєлки» газпромівських економістів - $ 300 за тисячу кубометрів. При всіх розкладах: видобуток, переробка, транспортування - ця цифра ледь дозволяє зводити кінці з кінцями і отримати хоч мінімальну, але прибуток. Однак на сьогоднішній день економічна кон'юнктура така, що «вичавити» з тисячі кубів «Сили Сибіру» ледь вийде більше $ 250, а це ставить хрест на доцільності проекту.

На жаль, Росія сьогодні перебуває в такій ситуації, коли спочатку керівництвом робляться гучні геополітичні заяви, а вже під них починають «підганяти» економічну доцільність. Так сталося і з «Силою Сибіру».

Почали будувати. Все це отримало гарне PR-супровід. Як то кажуть: головне, щоб картинка була! І раптом, як грім серед ясного неба: китайці обіцяних грошей на співфінансування проекту не дають. Хоча на тому ж Шанхайському форумі було заявлено, що Піднебесна готова вкласти в проект $ 25млрд.

Спочатку вважалося, що всього на будівництво «Сили Сибіру» знадобиться $ 55 млрд. Тепер ця цифра зросла до $ 70 млрд. На думку експертів загальна сума витрат на реалізацію всього проекту може скласти до $ 100 млрд.

Зовсім скоро з'ясувалося, що фінансування не вистачає. А у Путіна геополітичний свербіж дужче, йому дуже хочеться, щоб будівництво просувалося: друзям потрібні мільярдні контракти, та й китайців повертати на газовій трубі не терпиться! Президент закликав уряд і регіональні адміністрації допомогти проекту податковими пільгами та іншими фінансовими послабленнями. Але це виявилося як мертвому припарка, будівництво початку захлинатися від нестачі фінансування.

Довідка «ЯмалPRO»:

У 2017 році Газпром збільшив інвестиції в проект газопроводу «Сила Сибіру» до 212 млрд. Рублів проти 159 млрд. Рублів, що планувалися раніше, випливає з матеріалів компанії.

При цьому Газпром отримав рекордний збиток за підсумками 9 місяців поточного року. Він склав 9 млрд. 200 млн. Рублів проти прибутку в 75 млрд. 417 млн. Рублів роком раніше.

В результаті стало ясно, що через фінансові проблеми подати на кордон з Китаєм планувалися 4,5 млрд. М3 газу на рік до кінця 2018 го не вийде. Пізніше з'ясувалося, що і до кінця 2019 го цього не відбудеться. А в липні поточного року в Газпромі офіційно заявили: пускова черга газопроводу «Сила Сибіру» буде готова до 2021 року. І тільки протягом 10 наступних років (до 2031 року!) Поставки газу збираються вивести на проектну потужність - 38 млрд. М3 на рік.

Проти кого дружите?

Мало того, незалежні експерти відзначають, що в реальності переговори Москви і Піднебесної по «Силі Сибіру» останнім часом зайшли в глухий кут. Самі китайці не поспішають будувати свою частину газопроводу. Вони кажуть, якщо нам знадобиться, ми зробимо це за дві секунди. Але поки вони не бачать в цьому особливої ​​потреби.

Виявилося, що цей газопровід потрібен нашим «китайським товаришам», як запасний варіант, на випадок, наприклад, загострення військово-політичного конфлікту в Тихоокеанському басейні, коли вони не зможуть отримувати зріджений природний газ. Тоді-то китайці і скористаються дешевим російським газом з труби. А то, що він буде дешевим, сумніватися не доводиться, адже за всіма китайським розрахунками, вони збираються купувати блакитне паливо за все за третину від тієї суми, яка забезпечує рентабельність проекту «Сила Сибіру». А це означає, що російські платники податків будуть субсидіювати китайських споживачів зі своєї кишені.

Виходить, що на відміну від Росії, Китай думає про своє економічне майбутнє. Можливо і «Сила Сибіру» Піднебесної ще буде затребувана, ось тільки називатися цей проект вже буде по-іншому. Чому б і не «Сила Китаю», наприклад?

А з огляду на останні домовленості Китаю з США про постачання СПГ з Аляски, американці явно намагаються перехопити в Росії ініціативу і витіснити її з китайського ринку. Як відомо, домовленість про постачання в КНР американського СПГ була досягнута на переговорах Сі Цзіньпіна з Дональдом Трампом в квітні цього року. А вже в травні (!) Американці оголосили про підписання двостороннього торговельного угоди, яке розширить доступ американських енергетичних компаній на ринок Піднебесної.

Саме тому під сумнів ставиться не тільки майбутнє проекту «Сила Сибіру», який вже називають державною аферою століття, а й іншого, не менш авантюрного проекту, «Ямал СПГ». Але це вже інша історія.

Станіслав Гурбін

Рейтинг новини: